Бо урочище Кінашка, де розгулялися бензопили і де розташована геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Скелі Кінашки», перебуває у віданні ДП «Берегометське лісомисливське господарство» і належить до Лопушнянського лісництва.
Про це у відповідь на публікацію «Версій» у №51 за 21 грудня 2017 р. «Повінь у Закарпатті – попередження буковинцям, або Про те, що бензопили «гуляють» Національним природним парком «Вижницький» повідомив виконувач обов’язків директора НПП «Вижницький» М. Колотило.
Нагадаємо, в матеріалі йшлося про біду, яка знову завітала на Закарпаття у вигляді чергових повеней, від яких потерпів уже потерпів не один, а майже всі райони області. Редакція нагадала буковинцям про повені 2008 і 2010 років, а ще й про те, що експерти сходяться на тому, що однією з найголовніших причин таких стихійних лих є вирубка лісів. І треба ж так статися, що саме тоді до редакції завітала людина, яка безпосередньо брала участь у рятувальних роботах під час повеней на Буковині, ба, більше того, організовувала їх власними силами, бо мала відповідну громадську рятувальну службу, яку утримувала власним коштом. Тож саме він – наш читач Володимир Захарчук – і зробив знімки в урочищі Кінашка з лисою галявиною посеред лісу, на якій варвари залишили спиляні з дерев гілляки й не потрібні тонкі деревця. Не показати цього читачам редакція не могла: екологічні проблеми протягом усіх років існування часопису – серед наших пріоритетів.
Та автор статті припустився помилки: урочище Кінашка, за словами в.о. директора НПП, належить не НПП, а Берегометському ДЛМГ. Відтак редакція вибачається перед колективом Національного природного парку «Вижницький» за те, що, як написано у їхньому листі, «автор погано орієнтується на місцевості, бо урочище Кінашка, де знаходиться геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Скелі Кінашки», перебуває у віданні ДП «Берегометське ЛМГ» на території Лопушнянського лісництва», які належать до управління лісомисливського господарства області».
Та, попри все, редакція вважає, що йдеться не про спростування інформації, а про її уточнення. Достатньо поглянути на знімки, зроблені Володимиром Захарчуком, якому Карпати не байдужі, щоби не заводити мову про спростування. Тим паче, що Берегометське лісомисливське господарство і саме урочище Кінашка межують з НПП.
Усвідомлюю, що у працівників національного парку своїх проблем по горло і їм нема коли спостерігати за сусідами. Та, якщо відверто, дещо в листі від НПП дивує.
Тут або «Версії» пишуть так, що їх не розуміють чиновники (хоча автор має всеукраїнські журналістські нагороди саме за висвітлення лісової тематики), або працівники Національного парку, які читали та інтерпретували матеріал і яких я назвала чиновниками, не вміють сприймати викладене. До прикладу, звернімося до слів Захарчука. Не важко зрозуміти, що вони стосуються всього, що діється у нас в лісі, а не конкретно НПП. Цитую з матеріалу: «Ганебні жадібні людиська, хоча б за собою прибрали! Не можна ж таке сміття залишати після себе в лісі, – обурюється автор знімків Володимир ЗАХАРЧУК, член громадської ради при Чернівецькій облдержадміністрації, відомий турист і рятувальник, без команди якого під час повені 2010 року у нас на Буковині було б чимало людських жертв. – Такого «бєспрєдєла» в лісі не спостерігалося навіть за Януковича, – каже Володимир Миколайович. – І такої кількості вагонів, які йдуть нашою залізницею за кордон, я ще не бачив. Стверджують, що везуть дрова. Та об’їздивши цілу Європу, я не зустрів жодного місця, де палили б сосною. Тож ці «дрова» призначені, певне, зовсім для іншого. Зрештою, всі ми розуміємо, що це і не дрова, а добра якісна сировина».
Натомість автори листа вирішили саме спростувати його слова. Цитую: «4. Національний парк не відправляє жодного вагона за кордон. 5.Деревина використовується виключно у нашому регіоні. 6. Сосна звичайна – вид, який зустрічається на території парку дуже рідко, і зовсім не в місцевості, наближеній до Кінашки».
Пролунало й звинувачення, що автор, цитую, «використовує інформацію з Інтернет-ресурсів, на яких часто залишається застаріла або недостовірна інформація». Цікаво, а для чого ж тоді існує Вікіпедія, коли на неї не можна посилатися? Саме у Вікіпедії написано, що тільки у Вижницькому НПП зустрічається найрідкісніша орхідея – надбородник безлистий. Та, за словами працівників НПП, це неправда, бо територія, де вона росте, не увійшла до НПП. Коли ж так, то святий, тобто професійний обов’язок працівників Національного парку – внести корективи до україномовного розділу Вікіпедії.
Wikipedia, МФА – загальнодоступна вільна багатомовна онлайн-енциклопедія, якою опікується неприбуткова організація «Фонд Вікімедіа». Будь-хто, у кого є доступ до читання Вікіпедії, може також редагувати практично всі її статті. (підкреслено – ред.)
Та, крім надбородника безлистого, «Вижницький» має ще купу інших реліктів. І, слава Богу, ця інформація не була спростована. Значить, у Вікіпедії зустрічається-таки правда?
А тепер, мабуть, про найголовніше. І це найголовніше у найближчих числах газети ми проілюструємо знімками: на крутих схилах уздовж гірської річечки – дорогою з Лопушної на Кінашку – пеньки. Дощове літо – і все ці схили «поїдуть». Але це не турбує тих, хто покликаний захищати ліс. А хто має це робити? Лісомисливські господарства, які заробляють на лісі? Навряд. Саме національні парки і покликані до цього. Щоправда, їм би доглянути власну територію та на ній зберегти зелене багатство. Та все ж хіба може еколог-професіонал дозволити собі не бачити того, що неможливо не побачити? Зате у публікації, що з’явилася у «Версіях», в.о.директора НПП «Вижницький» вбачає те, чого там взагалі немає. Цитую: «…виникає питання, чим керувався автор при формуванні такого цілеспрямованого тексту на ганьбу національного природного парку «Вижницький», оскільки наведена тут справедлива інформація стосується лише природних особливостей його території».
Шановні, автор керувався не бажанням зганьбити парк, а бажанням привернути увагу до проблеми, яка може призвести до зникнення найбільшої у Європі території з незайманими пралісами! І чи мені вам, спеціалістам, казати, що Карпати – це зелене серце Європи, головний водозабір її великих річок?
Та все ж відчуваю, що я не переконала працівників Вижницького національного, і ми-таки по-різному сприймаємо тексти. Скажімо, вони переконували мене, що публікація відомого жураліста-еколога і громадського діяча Олега Листопада «Про одного лісника і 68 прокурорів» захистила їхнє чесне ім’я. Я ж цього чомусь не побачила. Адже Листопад дивується саме тим, що жодна сторона – ні прокурори, ні працівники НПП – не шукали тих, хто рубав ліс на заповідних територіях парку…
Одне слово, краще просто ознайомитися з матеріалом Олега. Рекомендую авторам листа від НПП ще раз прочитати публікацію Листопада, яку ми подаємо нижче. Уважно.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, головний редактор газети «Версії»
Про одного лісника і 68 прокурорів
Понад рік тому «невстановлені особи» незаконно спиляли у буковинських горах 57 буків. Не маленьких, але не таких уже й великих: згідно з актом обстеження, від тридцяти сантиметрів до півметра в діаметрі.
Незабаром до Вижницького національного природного парку (діло було на його території) із плановою перевіркою завітали державні екологічні інспектори. Знайшли пеньки, склали акт. Далі стали визначати завдані державі збитки. Відповідно до постанови КМУ №541 від 24 липня 2013 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», нарахували понад 350 тисяч гривень. Ще на понад 60 тисяч потягнуло пошкодження під час того вирубування 14 буків «до ступеня припинення росту».
Цікаво, що куди йти, інспектори знали наперед, мали на руках сигнали місцевих жителів: там рубають. Одразу з’ясувалося, що рубка була плановою (у національних парках є зони заповідні, де рубати не можна, а є зони господарські, де рубки, хоч і з певними обмеженнями, припустимі). Усі відповідні документи й інспекції, й поліції парк надав. Але з досвіду інспектори знали, що жодна рубка без порушень фактично не буває, тож перевірку на місці таки провели. І крім понад тисячі «законних» (про що свідчили спеціальні клейма) пеньків виявили й оті більш як півсотні з гаком. Прокуратура, не гаючи часу, відкрила кримінальну справу – це ж ого! Майже півмільйона (додали ще й пошкодження доріг під час перевезення незаконно зрубаної деревини) гривень збитків державі заподіяно. Створили спеціальну групу, до складу якої ввели… 68 прокурорів!
Група працювала злагоджено, і вже за рік відбувся суд. На лаві підсудних опинилася… одна людина – майстер лісу (раніше цю посаду називали просто «лісник»), на чиєму обході виявили зрубані дерева. Звинуватили його у службовій недбалості: не встеріг ліс, не запобіг незаконному вирубуванню. У вироку суду це звучить так: «не здійснював належних перевірок на ввіреному йому обході, не здійснював належних дій щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства, а саме попередження пошкодження лісових насаджень внаслідок незаконних рубок, не здійснював належної охорони природних комплексів національного парку в межах ввіреного йому обходу, в результаті чого допустив незаконну рубку 57 дерев породи бук».
«Службова недбалість» — це стаття 367 Кримінального кодексу, вона доволі серйозна — до п’яти років позбавлення волі, ще й величезний штраф. У цьому разі суд визначив, що вирубані буки тягнуть на два роки відсидки.
Але за ґрати сідати лісникові не довелося. Бо саме набрав чинності закон про амністію у 2016 році. А лісник і провину свою визнав, і покаявся, і діти в нього маленькі. Хіба що роботу іншу доведеться шукати, адже майстер лісу – посада матеріально відповідальна, а суд обіймати такі посади підсудному на рік заборонив.
Ур-ра! Справу про завдання державі збитків майже на півмільйона гривень завершено! Винних покарано, доблесні правоохоронці крутять дірочки під нові зірочки і медалі.
Що, читачу? У тебе теж виникає відчуття якогось, скажемо ввічливо, дисонансу? 68 прокурорів трудилися рік над тим, щоб насваритися пальцем на лісника? Чому на лаві підсудних опинився тільки «сторож», який «не встеріг», а не оті «невстановлені особи», які зрубали дерева?
Справи за статтею 246 Кримінального кодексу (незаконна рубка лісу) навіть не порушували! І, відповідно, браконьєрів як таких не шукали. Так, необхідно суворо карати за незаконну рубку, а тим більше за нищення дерев на заповідних територіях, але робити крайнім у подібних історіях «стрілочника» – ганебно для нашої правоохоронної системи. Як і витрачати час майже семи десятків прокурорів на те, щоб покарати одного лісника.
P.S. Прокуратура і далі працює над відшкодуванням збитків. Стягнути ці чотириста тисяч хоче з… НПП «Вижницький». І спрямувати кошти частково у місцевий, а частково — у державний бюджети. Той самий державний бюджет, з якого парк переважно і фінансується. У мене знову відчуття якогось дисонансу…
P.P.S. Зарплата майстра лісу — 3200. Вартість лісу, який він охороняє, — кілька мільйонів гривень.
Олег ЛИСТОПАД, еко-журналіст, «Урядовий кур’єр»
