8 травня в Україні вперше відзначають День пам’яті й примирення.
9 травня – вшановуватимуть ветеранів.
8 травня 1945 Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил Нацистської Німеччини, підписаний наступником Гітлера, президентом Німеччини Карлом Деніцом.
Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, приуроченою до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі, проголошені присвячені пам’яті жертв цієї війни Дні пам’яті та примирення, що відзначаються 8 та 9 травня.
8 травня перший урок у 7-Б класі Чернівецької гімназії №2 пройшов на тему «Мужність і відвага крізь покоління»…
70 років, як завершилася Друга світова війна. Ми перемогли ворога, який напав на нашу землю. Ця Велика Перемога – Перемога наших батьків, дідів, наших героїчних мам і бабусь, наших предків – наша Перемога, адже в кожній родині є ті, хто пішов на фронт боротися за незалежність своєї країни. За даними Інституту історії української національної академії наук, жертви України в тій війні склали від восьми до десяти мільйонів людей.
Сьогодні ми вклоняємося воїнам – переможцям над нацизмом, нинішнім захисникам Вітчизни, які своїми мужніми вчинками утверджують спадкоємність українських традицій у прагненні до волі.
Учні спілкувалися із заступником командира Окремого Добровольчого Батальйону на Буковині «Карпатська Січ» Дмитром Чернишовим і бойовим волонтером, членом громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону “Сотня Буковини” Андрієм Рудько.
Дмитро Чернишо під час Революції Гідності очолював службу безпеки та охорону чернівецького Майдану (Центральна площа, біля памятника Тарасу Шевченку).
Зараз Дмитро Чернишов – заступник командира Окремого Добровольчого Батальйону «Карпатська Січ», відповідає за напрямок матеріально-технічного забезпечення бійців.
Батальйон дислокований у м. Курахово Донецької області, а частина бійців воює у Пісках.
Займається забезпеченням усім необхідним бійців на передовій – військова екіпіровка, продукти харчування, маскувальні халати та сітки, медикаменти, боєприпаси.
Керівництво країни з метою уникнення непередбачених ситуацій запропонувало «добровольцям» визначитися і пройти процедуру легалізації, щоб продовжити воювати в зоні АТО в складі Збройних сил. Батальйон «Карпатська Січ» буде входити до складу ЗСУ у складі 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади шостого армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
У складі цього батальйону усього воює понад 500 бійців, з них вихідців з Буковини – більше 30. Регулярно виїжджають групи наших бійців до місця дислокації в м. Курахово на Донеччині. Вони входять до складу Буковинської чоти.
Андрій Рудько після 9-го класу вчився у залізнодорожному коледжі.
Андрій за фахом електрик, працював оператором на “Новій пошті”, помічником різчика на фірмі. . Учасник Майдану, бойовий волонтер.
Андрій є членом громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону “Сотня Буковини”, відповідає за збір продуктів харчування для бійців на фронт.
7 разів Андрій Рудько іздив з волонтерською місією на передову у зону АТО.
Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українського народу була Друга світова війна. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднані нації. Ми пам’ятаємо, що той, хто захищає свою землю, – завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.
“На мене покладено обов’язки командира підрозділу. Я буду йти на передову зі своїми бійцями і добре усвідомлюю, яка велика відповідальність покладена на мене за життя кожного бійця не лише перед законом, але перед його батьками, дружиною і дітьми”, – розповідає Дмитро Чернишов.
Школярів цікавило все:
яка техніка в нашій армії, чи нові танки, чи ще за часів ІІ світової війни, що були законсервовані,
чому здали Донецький аеропорт,
яке відчуття, коли їдеш у волонтерській машині, яку обстрілюють, чи є відчуття страху,
про зарплату учасників АТО, про затримки в зарплаті,
про місцевих жителів, кого вони підтримують,
як вдягнені наші солдати,
чи справді гине 2-3 солдати у день, здається, що набагато більше,
чому у штабі не форсують наступ на перемогу
коли закінчиться війна…
Питання були настільки відверті і недитячі, що вимагали теж відвертості і чесності. Неправду діти відчувають зразу, їх не обманеш. І для чого?…
Нехай у Ваших родинах панує злагода і спокій.
І усім нам – миру та злагоди!
Фотографія на пам’ять…
Нехай Бог оберігає та благословляє кожного нашого солдата!
Повертайтеся живими, здоровими та з перемогою.
Віримо в перемогу разом!
Слава Україні!
Тетяна Спориніна,
фото автора
