Вже здана до друку книга спогадів бійців АТО про діяльність Державної спеціальної транспортної служби, яку написали Микола ВИШНЕВСЬКИЙ та колектив авторів, які нині проходять службу в зоні АТО.
8 травня 2015 року бійці мали би бути демобілізованими, та реальність внесла свої корективи: війна. Для тих, хто поїде додому, книга стане своєрідним «дембельським альбомом», хто служитиме далі – згадкою про пережите.
До вашої уваги – уривки з майбутньої книги. Трагічне, сумне – поряд із комічним. Як і війна, як і саме життя.
«І мої хлопці полізли під палаючий автомобіль»
«Щодня перебуваючи у найбільш небезпечних місцях зони АТО, сапери Держспецтрансслужби справді працювали на межі життя та смерті. Важко уявити, яку мужність і витримку треба мати, щоби виконати завдання, про яке розповів заступник Голови Адміністрації Держспецтрансслужби полковник Баранов Олександр Петрович: «Одна з армійських військових частин якось перевозила боєприпаси на вантажівці з причепом. Там було 100 боєприпасів 2С9 «Нона» (120 мм мінометні) і 20 штук 122 мм снарядів Д-30. Це у підсумку – божевільна потужність, якщо підірвати… І, не доїжджаючи до Дебальцевого, в результаті обстрілу противника машина вибухнула. Уламки і снаряди розкидало по території в діаметрі 1,5 км! Частина боєприпасів розірвалася, частина – ні. Але багато з них лежало просто під палаючою машиною і могли ось-ось рвонути… Причому спочатку ніхто не знав, скільки боєприпасів залишилося, скільки вибухнуло. І тоді «перший» (командувач на нашій ділянці фронту) дав завдання нашим мінерам (їх було п’ятеро), що працювали неподалік: зібрати і нейтралізувати боєприпаси, які не розірвалися. Що ж, наказ треба виконувати. І мої хлопці полізли під палаючий автомобіль, з-під палаючої гуми «кішками» діставали майже розплавлені снаряди і міни. Потім збирали по всій території… У результаті виявилося, що детонувало 30 снарядів і мін, а 90 штук, обгорілих, часом – за секунди до вибуху, знайшли і знешкодили мої хлопці. Їхнього командира, майора Сергія Кириленка (начальника інженерної служби 1 гвардійського об’єднаного загону), я представив до державної нагороди за мужність, інших мінерів – також заохотили».
«Байка про коня-терориста»
«Складнощі несення вартової служби на об’єкті охорони та оборони одночасно поєднували в собі і комічне, і трагічне. Так, на цій же 28 втг народилася байка «про коня-терориста», яку військовослужбовці Держспецтрансслужби полюбляють розповідати, додаючи щоразу до цієї розповіді щось від себе. Безпосередній учасник тих подій, капітан Тімофєєв М.А. розповідає її так: «5 жовтня 2014 року, будучи начальником варти на об’єкті охорони та оборони залізничного моста через річку Саксагань, я став свідком факту зупинки потягу «Кривий Ріг-Київ» у зв’язку з перебуванням на діючих залізничних коліях коня, який застряг між шпалами. А саме, о 21.50 розвідний старший солдат Дупак О.О. доповів мені, що з боку станції «Роковата» по залізничній колії в бік поста №2 прямує кінь. Отримавши від мене команду, розвідний вигуками відігнав коня та після проведення зміни чатових на постах повернувся у вартове приміщення. Близько 22.00 чатовий поста №2 солдат Карманов В.Ю. доповів мені, що кінь повторно наближається до його поста. Вдруге отримавши команду, чатовий намагався відігнати коня, але це йому не вдалося. З доповіді чатового я дізнався, що на вигуки та штовхання кінь не реагував, будучи в агресивному стані без зупинки попрямував до залізничного моста, де і застряг.
О 22.10 я відправив розвідного для надання допомоги чатовому, щоб все-таки відігнати коня. О 22.15 розвідний зателефонував та доповів мені, що, по-перше, звільнити коня з колії вони не можуть, та, по-друге, по цій колії рухається пасажирський потяг. Я надав команду розвідному за допомоги ліхтаря (круговими обертами) зупинити потяг і негайно вирушив на міст. Прибувши туди, я побачив пасажирський потяг «Кривий Ріг-Київ», який вдалося своєчасно зупинити, коня, що перебував між шпалами на залізничній колії, якою рухався потяг, та машиніста потяга, який здивовано дивився на коня.
Після доповідей командиру частини та черговому частини ми почали пересувати коня з колії. Приблизно через 40 хвилин нам з машиністом потяга вдалося перетягнути коня на оглядовий майданчик. Після цього потяг вирушив далі. Приблизно о 3-ій годині ночі, за допомоги 10 монтерів колії, нам удалося відтягнули з моста коня, в якого, як з’ясувалося, було зламане копито. Наступного дня прибули власники коня, які шукали його дві доби. З їхніх слів, кінь застосовувався для прогулянок в парку. Під час однієї з таких прогулянок він скинув наїзника та втік у невідомому напрямку. Мабуть, так на нього вплинули російські засоби масової інформації».
Підготувала Юлія БОДНАРЮК, «Версії»
