За недільними подіями на західному кордоні України якось призабулася, відійшла в тінь подія, яка за інших обставин мала би, коли не консолідувати, то принаймні зацікавити всю націю. А між тим лише тиждень тому Президент Порошенко виступив у Верховній Раді із щорічним посланням. Про головні меседжі промови Петра Порошенка та реакцію на них політикуму й народу розмірковує експерт «Версій» з економічних і політичних питань, успішний підприємець і засновник благодійного фонду «Подаруй дитині життя», що опікується онкохворими дітками, Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ.
Франце Карловичу, як Ви, на загал, оцінюєте Президентське послання?
– Мені хочеться зауважити навіть не моїй власній оцінці, а на тому, яке ставлення нам намагаються нав’язати як прихильники, так і конкуренти Президента на політичній кухні. Адже від четверга до неділі експерти й політики на всіх телевізійних ток-шоу тільки те й робили, що «видавали» власні оцінки послання Президента.
Торік у своєму посланні Порошенко вітав усіх із 25-ю річницею Незалежності. І цьогоріч президент не оминув ювілейної дати – століття української революції 1917-21-го років, нагадавши, до чого тоді призвели внутрішні чвари. Схоже, політтехнологи створюють Порошенку імідж такого собі «батька нації», навколо якого слід об’єднатися, піднявшись над суперечками.
Оскільки довіряти владі ми так і не навчилися – на жодному рівні – одразу почали шукати підводні камені: тут тобі й популізм, і початок передвиборної кампанії… Нібито віддаючи належне вправності Петра Порошенка як трибуна, тут же ставлять під сумнів його щирість.
Петро Порошенко у своїй промові приділив значну увагу внутрішній «політичній кухні» України. Він запропонував і політичним противникам, і соратникам у боротьбі за електорат «не розхитувати країну», не зваблювавти виборців популістськими соціальними гаслами. На думку Президента, за соціальною ширмою приховується небажання реформувати країну і власні інтереси різних політичних кіл.
– Як Ви гадаєте, чи варто нам очікувати на дострокові вибори?
– Президентові не подобається сама думка про можливість позачергових виборів, він наполягає, що такі думки йдуть від тих, хто «намагається насаджувати в Україні безлад та анархію». Тому з трибуни Порошенко заявив: «Моя позиція незмінна: усе має відбутися у визначений Конституцією термін».
Особисто я вважаю сподівання на дострокові вибори трохи наївними: скільки вже їх було, чергових і дострокових, хіба після хоч якихось стало краще?
Президент спробував заспокоїти українську спільноту запевняннями, що не прагне отримати більше повноважень у вигляді президентсько-парламентської форми правління. Так само, як і позбавити українців права обирати главу держави, перенісши цю функцію у парламент. Хоча політичні суперники, скажімо, з фракції «Батьківщини», наполягають, що президент розпочав передвиборну кампанію вже наступного дня після його обрання главою держави і за роки президентства через закони отримав повноваження, не передбачені Конституцією.
– А що, на Вашу думку, приховують суперечки навколо ринку землі та інших соціальних питань?
– Петро Порошенко висловив переконання, що владу за будь-яку ціну хочуть отримати ті політичні сили, які спілкуються з людьми мовою популізму. Саме з цієї причини, сказав він, у найближчий час навряд чи вдасться ухвалити земельну реформу й відкрити ринок землі.
Нереальні соціальні обіцянки – це камуфляж, за яким криється гостре небажання щось міняти в країні.
– Чи не вийде так, що поки триває це з’ясування стосунків, зникне саме поняття «держава Україна»? Адже все частіше подейкують, що Росія готується до повномасштабної війни на теренах України…
– Принаймні, на це посилається Президент, декларуючи необхідність відмовитися від позаблоковості нашої держави. Російська агресія продемонструвала, що позаблоковість швидше зашкодила Україні. Ми маємо зараз унікальну, навіть з точки зору історії, ситуацію: в ролі агресора виступає країна, яка брала на себе зобов’язання гарантувати безпеку України в її прагненні позаблоковості.
Логічно, що Президент наполягає на необхідності розвивати армію й власне озброєння, орієнтуючись на стандарти НАТО, щоби потім стати його членом. Хоча рештки команди Януковича в «Опоблоці» і далі переконані, що Україні варто зберігати позаблоковість. І це зрозуміло – з огляду на проросійську орієнтацію колишніх регіоналів.
Ми вже проґавили підготовку до захоплення Криму під виглядом забезпечення Олімпіади в Сочі. Невже треба сумніватися у намірах Росії у військових навчаннях «Захід 2017» поруч українського кордону? Адже немає гарантії, що російські війська повернуться до місць постійної дислокації по закінченню маневрів. Схожий сценарій Росія використала й під час відомих подій у Грузії. Тому, зрозуміло, що найближчим часом Україна повинна переформатувати своє бачення конфлікту на Сході: має зникнути звичний вже термін АТО, який давно не відповідає реаліям.
– На що сподівається Президент, анонсуючи референдум про вступ до НАТО? За що, на Вашу думку, проголосують на ньому українці?
– Велика частина президентського спічу була присвячена успіхам нашої армії та ВПК. Якщо того року президент тішився розширенням підтримки українцями вступу до НАТО, то тепер він пішов далі, пообіцявши референдум щодо членства в альянсі. Нещодавні опитування громадської думки показують, що більшість українців підтримують і вступ до Євросоюзу, і приєднання до НАТО. «Пронатівська» та проєвропейська позиція може стати однією з головних «фішок» Адміністрації президента напередодні виборів.
Так само, як і сподівання українців на співпрацю з ЄС. Хоча політичний досвід за роки незалежності вчить нас, що гучні заяви будь якої політичної сили зовсім не означають намір виконувати обіцяне…
– Однією з тем президентського послання було мовне питання. Ми знаємо, що його трактування у законі про освіту (навчання мовою нацменшин відбуватиметься тільки у молодших класах) спричинило бурю протестів у суміжних країнах, таких як Угорщина, Румунія тощо, чиї меншини присутні в Україні. Ви вірите в ефективність спроб гарантувати українській мові повноправну присутність?
– Відповім цитатою з президентського послання: “Дбаючи про українську, яку імперія століттями намагалася знищити, ми як європейська держава, залишаємо широкий простір для культурного та інформаційного продукту кримськотатарською, російською та іншими мовами. А у сферу приватного мовного спілкування держава взагалі не втручається і втручатися ніколи не буде! Якщо мовний закон на таких засадах удасться провести, думаю, «і вовки будуть ситі, й вівці залишаться цілими. Та скажу все ж таки, що мовне питання вимагає делікатного підходу і тривалого часу для свого вирішення.
– Ще одна тема, що, як кажуть, «у зубах зав’язла», – депутатська недоторканність. Чи є перспективи зняти її? Адже пропозиція Президента здійснити це з 1 січня 2020 року сприймається радше як політичний жарт…
– Парламентарі, як наголошує Порошенко та підказує здоровий глузд, повинні нести відповідальність за сказане й зроблене. І щоби це було за законом, Верховна Рада повинна нарешті скасувати депутатську недоторканність. Згадайте, цей пункт входив до передвиборної програми мало не кожної політичної сили, але й досі індивідуальне зняття імунітету з нардепів обертається на політичне шоу. А вирішити це питання радикально щоразу не дає, мабуть, оце «рильце в пушку». Чи варто сподіватися на 2020-й рік? Сумніваюсь. По-перше, багато хто з нинішніх нардепів рватиметься й у новий парламент. І, по-друге, навіть у нових депутатів будуть свої «рильця».
Нинішні наші реалії заважають прагненню бути стовідсотковими оптимістами, але працювати на краще майбутнє завжди варто.
