Швеція: 40% витрат місцевої влади спрямовується на освіту
Виключити конкуренцію між учнями – одне із завдань шведської системи освіти. Тут не заохочуються найрозумніші, а тих, хто не встигає за шкільною програмою, не карають і не сварять – намагаються підтягнути. Одне домашнє завдання на тиждень із одного з предметів, жодних важких рюкзаків (підручники й зошити зберігаються у школі), а віднедавна учням видають айпади на заняттях.
У молодших класах життя досить «розслаблене»: до дошки виходять тільки для презентацій групових проектів – так навчають співпраці. У середній школі – 7-9 класи – починається справжнє навчання: лекції та семінари з тих чи інших предметів і контрольні тести в кінці кожного семестру.
Біологію, географію, хімію та інші природничі науки починають вивчати набагато пізніше, ніж в українських школах. У Швеції аж до 7 класу ці предмети об’єднані в один – щось на зразок природознавства. На таких уроках діти ставлять досліди, а не зубрять таблицю Менделєєва чи будову клітин.
У школі такий же індивідуальний підхід, як у дитсадку: якщо дитина виказує здібності до чогось, вчитель дає більше завдань, більше розповідає. Якщо ні – дитину не перевантажують, але стежать за тим, щоби вона розвивалася в рамках шкільної програми.
Шведи мають 12 класів, вчаться до 18 років. Після 9-го класу починається гімназія із вибором спеціалізації.
Приватної освіти у Швеції немає: дитячі садки та школи фінансуються муніципалітетом, а університети – державою. 40% витрат місцевої влади іде на освіту, за відомостями Skolverket, місцевого відомства освіти, яке відповідає за якість освіти. Інспектори Skolverket щороку їздять з перевірками до шкіл, але відомство не має регіональних представництв і не залежить від місцевої влади.
Швейцарія: Середня освіта – на успішність та процвітання країни
У країні «преміум-класу» освіта не дешева, приблизно 35 тис. євро на рік, але якість ціну виправдовує. У Швейцарії майже 250 приватних шкіл і попит на них досить великий: відповідні документи подаються за рік до початку навчання.
*Всебічний гармонійний розвиток учнів. Дітям надається велика ступінь свободи: тут не женуться за високими показниками успішності. Набагато важливішим вважається прищеплення загальнолюдських цінностей, розширення світогляду, можливість вивчити кілька іноземних мов. У швейцарських приватних школах навчання ведеться двома мовами, що надає учневі значно більше можливостей для подальшого навчання. Найбільша частина шкіл розташована у французькому регіоні. У німецькій частині їх приблизно удвічі менше, а в італійській – і поготів.
*Однаково якісне забезпечення шкіл. Усі школи, незалежно від місця розташування, однаково гарно оснащені: сучасні бібліотеки, лабораторії, комп’ютерні центри, лінгафонні кабінети, спорткомплекси. Спортивним заняттям приділяється досить багато часу, багато уроків проводять на свіжому повітрі.
*Знайомство з кожним учнем і відсутність тиску на учнів. У тутешніх початкових школах, зазвичай розрахованих на 50-100 учнів, директор школи особисто знайомий із кожним своїм учнем. Тут не прийнято «напружувати» найменших, від них не чекають ні посидючості, ні бездоганного дотримання дисципліни: якщо у дітей є здібності, з часом вони обов’язково проявляться.
А ще – досі існують школи для дівчаток, як у нас кажуть – «інститути шляхетних дівчат». Тут виховують справжніх сучасних леді європейського рівня. Крім обовязкової програми, іноземних мов, ділового етикету, учениці опановують образотворче мистецтво, кулінарію, фотографію, графічний дизайн, економіку тощо. Чималу увагу надають заняттям спортом, культурному розвитку дівчаток.
Норвегія: До 7 класу – жодних оцінок і домашніх завдань, після старшої школи – маєш професію
*Безкоштовна освіта. Державні освітні заклади в Норвегії безкоштовні. Батьки купують лише портфель. Підручники, зошити, ручки, папір, усе для уроків праці, кулінарії і багато іншого у школі є в достатній кількості. Обов’язкова шкільна освіта триває 13 років: 10 років – початкова й середня школи, 3 роки – старша.
*Дитині – дитинство. Підхід до навчання на перший погляд простий: жодної авторитарності, осмисленість отримання знань, індивідуальний підхід, рівність. Головний принцип – не позбавляти дитину дитинства. До 7 класу учням не ставлять оцінок і не дають домашніх завдань.
*Навчатися, граючись. Від 6 років – початкова школа, де навчають у формі розвивальних ігор. Двічі на рік учитель запрошує батьків до індивідуальної співбесіди, де розповідає, як навчається їхня дитина.
*Розвиток – у взаємодії та аналізі. Від перших днів у школі дітям прищеплюється думка, що особистість людини розвивається лише у взаємодії з іншими особистостями. Діти вчаться спільно оцінювати наслідки тих чи інших рішень. Учень разом з учителем складає особистий план домашньої та шкільної роботи на тиждень. Успіхи дітей вчитель занотовує щодня у спеціальному зошиті і за потреби пише батькам свої зауваження. Лише від 8-го класу учням починають виставляти оцінки. У багатьох регіонах країни влада надає студентам загальноосвітніх шкіл ноутбуки безкоштовно або за вкрай низькою ціною.
*У старших школах екзаменують вибірково. Про те, хто здаватиме і що саме, учні дізнаються за два дні до іспиту – з рішення Екзаменаційного секретаріату Норвегії, який не має жодної інформації ні про учнів, ні про їхні успіхи в навчанні.
*Професійне навчання. У старших школах популярні відділення професійної майстерності.Тут протягом двох років вивчають слюсарну, столярну чи будівельну справу, а далі два роки проходять практику на підприємствах. Після цього учні отримують диплом про закінчення старшої школи із присвоєнням професійної кваліфікації. По закінченню школи молодь може продовжити навчання в університеті або коледжі, а може провести рік у народній школі.
*Народні школи. Їх у Норвегії 82, кожна зі своєю спеціалізацією. Розташовані, як правило, далеко від міст. Диплом народної школи дає його власникові додаткові бали при вступі до університету. Тут не стільки навчають, як формують особистості й допомогають у виборі професії. Вивчають тут лише ті предмети, із якими будуть пов’язані навчання в університеті і майбутня робота. Багато часу приділяється роботі «в команді», проектам, походам.
Нідерланди: головний принцип освіти – свобода
Обов’язкова освіта – для дітей від 5 до 16 років, далі вчитися необов’язково. Зазвичай дітей до школи віддають уже в 4 роки. Початкова школа розвиває емоції, інтелект і творчий потенціал, надає соціальних, культурних та фізичних навичок.
Щосічня на ярмарках шкіл директори чи представники навколишніх середніх шкіл рекламують батькам свої заклади, намагаючись отримати якнайбільше учнів на новий навчальний рік.
До середньої школи в Нідерландах діти йдуть у 12 років. Здебільшого в такій школі навчається 2-3 тисяч дітей. Тут їх чекають уроки за розкладами, багато вчителів за окремими предметми, домашні завдання й безліч іншого.
Середні школи – три рівневі: перед-професійно-технічна (VMBO) та старша загальна середня освіта (HAVO), і перед-університетська освіта (VWO).
Уряд виділяє на одного учня середньої школи 4 946 євро на рік. Навчання до 18 років в цілому є безкоштовним, але батьки сплачують шкільний внесок на культурно-розважальні заходи, купують підручники, канцелярське приладдя.
Класні наставники вирішують організаційні питання, а консультант у викладацькому складі допомагає учням вибрати професію, організувати заняття, складати план навчання тощо.
Домашні завдання у середній школі є звичним явищем, хоча школярі можуть виконувати домашню роботу в школі під наглядом викладача.
А ще у Нідерландах – чітка система оцінювання знань: чотири рази на рік або раз на шість тижнів (за вибором школи) учень отримує звіт про свою успішність, що базується на оцінках, отриманих за домашню роботу, тести, реферати й проекти.Після основної середньої освіти учні переходять до другої частини навчання та готуються до випускних іспитів, далі здають державні іспити. На перших двох рівнях складають іспити з шести, а на третьому – з семи предметів.
Фінляндія: Безкоштовна освіта і перші позиції у всесвітніх рейтингах
За висновками міжнародної організації PISA, фінські школярі мають високий рівень знань: 2-е місце з природничих наук і 5-е – з математики. Хоча фінські діти проводять у школі найменшу кількість часу, а держава витрачає на якісну та безкоштовну освіту досить помірні кошти порівняно із багатьма іншими країнами. Щоправда, безкоштовні й обіди, екскурсії, проїзд на шкільному таксі, підручники, канцелярія, техніка і навіть планшети. А збирати батьківські кошти на будь-що заборонено. Школи підключені до державної електронної системи «Wilma» – щось на зразок електронного шкільного щоденника, до якого батьки мають особистий код доступу.
Діти встигають і бавитися, і вчитися, із задоволенням читають інші книги попри навчальну літературу – це найбільші любителі читати серед школярів планети.
10-бальна система оцінок до 7-го классу – лише словесна.
*Рівність у всьому. Тут не існує кращих чи гірших шкіл, учнів, вчителів, батьків, предметів. У найбільшій школі країни вчиться 960 учнів. У найменшій – лише 11. Усі мають однакові можливості та пропорційне фінансування. Майже всі школи – державні, а близько десятка – приватно-державні. Навіть батьки є рівними, бо школа не з’ясовує соціальний статус і професію батьків дитини.
У найбільшій школі Фінляндії навчається 960 учнів, у найменшій – 11
І жодна школа не з’ясовує соціального статусу і професії батьків дитини.
*Усі діти особливі – і більш успішні, і ті, що відстають у навчанні. Порівнювати учнів одного з одним заборонено. Будь-які відхилення від гармонії ведуть до розірвання контракту з таким учителем. Вчителі укладають контракт на 1 навчальний рік, з можливим (чи ні) продовженням і отримують високу зарплату (від 2500 євро – помічник, до 5000 – вчитель-предметник).
Діти, як геніальні, так і без особливих здібностей навчаються й спільно з дітьми на інвалідних візках. За потреби створюють класи для діток з дефектом органів слуху чи зору. Дитині від першого класу пояснюють її права, в тому числі право «скаржитися» на дорослих соціальному працівнику.
*Кожна дитина навчається за індивідуальним навчальним планом: свої підручники, кількість і складність завдань, вправи. У Фінляндії відсутня практика репетиторства для «підтягування» слабких учнів: шкільні вчителі добровільно вдаються до додаткової допомоги.
Абсолютна довіра. Тут немає жодних перевірок, методистів. Програма освіти– єдина в країні, та це лише загальні рекомендації: кожний педагог використовує той метод навчання, який вважає доцільним. Довіра до дітей: на уроках можна займатися чимсь своїм. Наприклад, якщо на уроці включений навчальний фільм, але учневі не цікаво, він може читати книгу. Вважається, що учень сам вибирає, що для нього корисніше.
Добровільне навчання. Вчитися нікого не зобов’язують і не змушують. Вчителі стараються привернути увагу учня, але якщо у нього зовсім відсутній інтерес або здібності до навчання, дитину зорієнтують на практично корисну в майбутньому, «нескладну» професію і не карати поганими оцінками.
Самостійність у всьому. Фіни вважають, що школа має навчити дитину головному – самостійності у житті. Тут вчать мислити й отримувати знання самостійно. Важливі не завчені формули, а вміння користуватися довідником, текстом, інтернетом, калькулятором. До дорослого життя слід готуватися серйозно, тому у фінських школах є додатковий (необов’язковий) 10-й клас.
