Останніми роками перед владою та транспортниками Чернівців постійно стоїть дилема: які тролейбуси брати на оновлення транспортного парку Чернівців – нові чи вживані.
Для пересічного чернівчанина відповідь однозначна, однак у муніципальній палаті депутати ж – непересічні, у них свої аргументи й коаліції навколо них.
Здавалося, рано чи пізно опоненти, вичерпавши мирні аргументи, вийдуть за рамки дискусії й перейдуть до фізичних методів впливу – що покінчило б не тільки з самою проблемою міського транспорту, але й з депутатами взагалі.
Радикального сценарію нібито уникли, оскільки секретар муніципальної палати депутатів, себто, міської ради, наполіг на певному рішенні, яке було з ентузіазмом і запалом прийнято більшістю. Тож депутати вирішили скористатися пропозиціями з Європи, які вартують гасла «На тобі, небоже, що мені негоже».
У «старій добрій» Європі, де розвиток громадського транспорту переходить на якісно новий рівень, транспортну систему роблять доступнішою, ефективнішою, швидшою, регулярнішою, безпечнішою – і для пасажирів, і для довкілля. Транспортний парк постійно оновлюють, відкривають нові маршрути, реконструюють зупинки, об’єктивно обліковують пасажиропотік. Новий транспорт має відповідати певним вимогам.
При цьому доступність навіть не обговорюється: нові машини купуються з низьким рівнем підлоги по всій площі кузова. Можливе і використання транспорту з низькою підлогою лише наполовину чи на дві третини та з пологим підйомом в салоні та однією низькою сходинкою ззаду. На зупинці автобус або тролейбус нахиляється убік тротуару, спрощуючи посадку маломобільних пасажирів. У разі потреби висувається рампа.
Що ж до старих «возів», то їх відправляють у запас, а далі й списують.
Ось тут-то списане викуповують фірми-«прокладки», щоби «з наваром» продати в Україні недалекоглядним транспортним підприємствам (комунальним чи приватним). Тож, замість оновлення транспортної системи – як це відбулося у тому ж Івано-Франківську – оновлюється тільки транспорт… і то – лише номінально. Бо замість пари-трійки тролейбусів «часів Московської Олімпіади» ми випустили на лінію десь з десяток не набагато кращих тролейбусів часів правління Леоніда Макаровича. При цьому капітально-відновлювальний ремонт (КВР), що вони нібито пройшли, – на рівні «косметичного».
По суті, купівлею списаного в Європі транспорту в міській транспортній системі не оновлюється ніщо! Оскільки ці моделі вже не випускаються, експлуатувати «нові-старі» тролейбуси дуже дорого. Та й потреба в заміні опор і дротів – не за горами…
Кажуть, розумна людина вчиться на чужих помилках, а дурень – на власних. Один з моїх колег став свідком травматичного випадку в одному із таких тролейбусів у Житомирі. Там закупили вживані тролейбуси з низькопідлоговою секцією і високим рівнем підлоги в салоні. А доступ до низької – тільки через центральні двері. Самі ж місця для сидіння розташовані на підвищенні.
Того дня в тролейбусі було дуже малолюдно. Коли до нього зайшла більш ніж літня жінка, двері одразу зачинилися і тролейбус рушив. Старенька зайшла через середні двері й почала, тримаючись за поручні, підніматися сходами – і майже досягла високої платформи. І тут тролейбус раптово знизив швидкість! Бабуся не втрималася й травмувалася. «Швидка» та поліція зареєстрували випадок травматизму на транспорті…
Чи засвоять житомирський урок наші муніципальні депутати?
У принципі, для вирішення проблеми доступності можна скористатися бразильським досвідом. Там, де рівень підлоги високий, але водій, коли заходить або виходить пасажир з обмеженою рухливістю, з кабіни натискає на потрібний важіль, висуваючи рампу і перетворюючи сходинки на середній площадці на такий собі міні-ліфт, що піднімає пасажира до рівня підлоги чи опускає до рівня тротуару.
Якщо оновлення потребує жертв, то скільки їх потрібно, щоби спрямувати енергію муніципальних депутатів на справжній розвиток та убезпечення міської інфраструктури? Поки ж ситуація з чернівецьким міським транспортом нагадує перестарілу красуню, яка надумала повернути собі молодість і красу обличчю… косметикою.
Влад ГОРЕНЮК, чернівчанин
