Давно минули січневі свята, а на телеканалах досі смакують оповіді про олігархічні тусовки. Журналісти розпитують, можновладці розповідають. А чому б і ні? Цікаво дізнатися про подробиці чужого, казкового, практично потойбічного від України, життя.
Скажімо, від Раїси Богатирьової глядачі дізналися: вона, як завжди, була Льодовою королевою на балу, який традиційно відбувається у швейцарських Альпах. Інші її колеги покращували настрій та здоров’я на зарубіжних гірськолижних трасах. Як от, приміром, Балога.
Тільки наш бідака Президент майже місяць відпочивав на вітчизняному курорті Буковель, мешкаючи у готелі, вартість якого могла б покрити витрати пересічної української сім’ї протягом року життя, а то й навіть двох…
До речі, в моєї подруги, прізвища називати не буду, бо воно доволі відоме на Буковині, сталася велика прикрість. Мінкультури і туризму не розрахувалося з нею за роботу. Вже понад півроку обіцянки-цяцянки. І якби ж то завинили тільки їй.
Річ у тім, що під майбутні розрахунки господарі туристичних осель надали місця для проживання дітей, а інші приватні підприємці годували їх під час майстер-класів: хлопчики і дівчатка переймали майстерність у народних умільців Гуцульщини. Зрештою, і це ще не все, бо йдеться про великий культурологічно-екологічний захід.
Щоби якось заспокоїти та відволікти від гризоти нашу подругу, її друзі запропонували поїхати з ними покататися на гірських лижах, бо вона, назвемо її Тамара, здавна дуже великий прихильник цього виду відпочинку. Оскільки грошей у неї, самі розумієте, катма, витрати друзі-спонсори вирішили взяти на себе. Але Тамара відмовилася.
«Чому?» – не могли зрозуміти ті. – Тобі ж треба розвіятися», – переконували. «Не можу, мене гнітить відповідальність перед людьми, я не зумію розслабитися в такому стані, – пояснила, – тільки Президент може кататися на лижах, коли країна перетворюється на руїну…»
Як бачите, менталітет наших можновладців – велика загадка для нормальних людей, але відкрита книга для ФСБ. Бо ще трохи зусиль з боку Росії, й Україна впаде до її ніг. Той, хто зумів розгледіти, а точніше спрогнозувати за лаштунками газового конфлікту майбутнє, уже це зрозумів. Українець Фірташ, який продає російський газ за кордоном собі із зиском, «УкрРосЕнерго», майбутні вибори Президента – це все пазли однієї картинки. Та не будемо забирати хліб у політологів.
Мене особисто можновладці більше цікавлять як особистості. Чи не прибульці вони бува з інших планет? І чого в них більше – захланності чи гонору? А, може, відсутності здорового глузду? Бо не буде почуватися комфортно багатий серед бідних. Це нонсенс. Нині за кордоном багаті люди соромляться демонструвати свої витрати. Тому, коли купують щось дороге, просять навіть загорнути в неяскраве, щоби в очі не кидалося, або ж додому доставити.
Наших нуворишів криза не зупиняє. Вони розповідають про свої коштовності та костюми від кутюр вартістю в тисячі доларів спокійно і самовпевнено. Нібито це не у нас, в Україні, потяглися бездомні діти до Одеси, бо там тепліше. Взагалі не можу зрозуміти, як на фоні палаців-новобудов з ліфтами, зимовими садами, басейнами існують дитяча бездомність і смертність від того, що у батьків немає грошей на лікування дітей.
Невже так було обов’язково літати Пінчукові до Японії за якимись дрібницями для виставки? І чому в період кризи затягують паски лише пересічні громадяни. А як бути з батьками нації? Їх криза не зачіпає, чи як? Бо виходить, що тільки ми з вами відчуваємо на собі її смертельні обійми, розраховуючись за скруту в державі своїми копійками, а точніше, їхньою відсутністю.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
