моя комунальна власність
Нагадаємо, нова рубрика «Версій» інформує буковинців про їхні права у комунальній сфері та про те, як правильно ними користуватися. Адже всі комунальні підприємства (КП) – це власність громади, а отже – кожного з нас, хто мешкає на цій території.
Відкриватимемо завісу таємності над КП, зробимо їхню діяльність прозорою та поставимо під контроль громади.
Усе далі відходить українське суспільство від часів сталінсько-брежнєвського соціалізму. Та хоча йдуть геть монументи вождів, а містам і вулицям повертають історичні назви чи дають імена новітніх героїв, «совковий» устрій, яким просякнуто багато сфер нашого буття, причаївся та далі керує нашим життям. Це повною мірою стосується сфери житлово-комунального господарства та управління комунальною власністю. Саме тут процвітає вціліла комуністична система безвідповідального де-факто володіння та неефективного розпорядження власністю громад, кожного мешканця. Усвідомлення ж цієї проблеми дозволить нам змінити ситуацію у сфері, від якої залежить якість нашого щоденного життя, право на отримання якісних, доступних і життєво необхідних послуг.
Частина 1
Дивна в нас, друзі, виходить ситуація довкола такої нібито відомої всім, але, попри те, дуже таємничої комунальної сфери. З одного боку, всі ми знаємо, що комунальні послуги вкрай неякісні. Крім того, ще й платимо часто-густо за ті, яких узагалі ніхто і не надає…
Неефективну ж роботу комунальників нам, чернівчанам, наочно демонструють погана питна вода, холодні батареї в опалювальний період, ліфти, що не працюють, сирі підвали й діряві дахи, жахливий стан внутрішньобудинкових мереж, зруйновані фасади будинків, занедбані прибудинкові території, діряві водостічні труби, забиті зливові мережі, несвоєчасне вивезення сміття, зруйновані дитячі майданчики, стихійні смітники, розбиті міський транспорт і дороги з брудними узбіччями, занедбані сквери та парки, «хаос» забудов і потворна зовнішня реклама… Завершує все це нахабне ставлення працівників різних служб до людей.
Змальована картина, погодьтеся, знайома кожному мешканцю. Але ж усе це відбувається, коли з чернівецького міського бюджету щорічно витрачаються сотні мільйонів (!) гривень наших з вами коштів, бо всі ми є платниками податків. І саме ці гроші вкладаються у комуналку, яка нас, чомусь, так не любить і не поважає.
Спробуємо розібратися, чому.
Як відомо, всі ці зароблені людьми гривні, за рішенням наших обранців-депутатів та з подання чиновників мерії, регулярно вкидаються у прірву хронічних банкрутів, якими є переважна більшість підприємств комунальної власності, не змінюючи цю систему кардинально. На слуху мільйонні «пожертви» Водоканалу, Теплокомуненерго, аеропорту… Гроші зникають, як вода в піску. А через певний час з екранів телебачення чи зі шпальт газет високопосадові чиновники різних рівнів скаржаться, що знову «НЕМА ГРОШЕЙ» і терміново потрібні бюджетні кошти тому чи іншому комунальному підприємству, бо інакше ми, громада, залишимося без води, тепла, світла, летовища, міського транспорту… І це замкнене коло крутиться роками, чи навіть десятиліттями…
Висновок із цього може бути тільки один: схоже, що ця ситуація когось влаштовує. Однозначно, що не нас, чернівчан.
Що ж до цін і тарифів на комунальні послуги, то ми ніколи не знали і досі не знаємо, чому саме таку ціну сплачуємо за воду, за централізоване теплопостачання, за вивезення сміття, за користування ліфтом, за довідки з БТІ, за проїзд у тролейбусі, маршрутці… Але попри те, що громадські організації міста періодично ставлять питання чесності, відкритості та прозорості у прийнятті виконкомом розрахованих коммунальниками цін і тарифів на послуги, замовником і платником яких є територіальна громада, тобто кожен з нас, – жодне з КП так і не надало таких розрахунків, посилаючись на постанови Кабміну, Верховну раду, НКРЕ, тицяючи пальцем у небо, стверджуючи, мовляв, десь там «нагорі» приймаються й затверджуються ці горезвісні тарифи, а вони ніби й ні до чого! Тож нам залишають тільки обов’язок своєчасно – а краще ще й наперед – платити за неякісні послуги із незрозумілими тарифами та цінами. Що ж стосується укладених з нами договорів, то це окрема тема для серйозної розмови, до якої ми ще повернемося.
А тепер питання до мешканців міста: а чи знаємо ми, що саме перебуває в комунальній власності та що ж таке – ці комунальні підприємства? Скільки їх у нашому місті? Хто їх власник? Кому вони підпорядковуються? Хто ними керує? Перед ким звітують? Куди і на що витрачають вони наші кошти? Що приховують від громади? Чому надають неякісні послуги?
Цю розмову «Версії» розпочали у числі №22 публікацією під назвою: «Чернівчани нічого не знають про свою власність і не контролюють її. Байдуже ставиться до цього й місцева влада. Хоча навіть малюки захищають свої іграшки …». У статті наводяться красномовні факти, які підтверджують небажання місцевої влади перейматися комунальними підприємствами: в мерії не знають навіть їхньої точної кількості. Тож на часі потреба кардинально змінити ситуацію. Але це може статися тільки за умови згуртування громади та усвідомлення чернівчанами того, що саме вони є власниками і володарями усього цього напрацьованого багатства.
МИ, ГРОМАДА, Є ГОСПОДАРЕМ І ВЛАСНИКОМ МІСТА.
Але у власників, крім прав, є також обов’язок: знати й контролювати, що відбувається з їхнім майном та власністю.
І, звичайно ж, платити зрозумілу ціну за спожиті, але якісні послуги. Тому тільки ми можемо отримати конкретні відповіді на конкретні запитання.
Лідія АНЦИПЕРОВА, голова ради Конфедерація профспілок недержавного сектору економіки Чернівецької області
