повертаючись до надрукованого
«Інколи думаю, чому міська влада так не любить нас, чернівчан? А потім усвідомлюю – їй просто не вистачає фахівців», – із почутого в маршрутці
Чернівчанам потрібна безпечна питна вода, а не кредит на реконструкцію водоканалу, який зовсім не покращить її якість
Чому 17 млн. євро від німецького Банку Реконструкції та розвитку, отримані Чернівецьким міськвиконкомом під державні гарантії, не вирішать проблему якості питної води? Бо така мета і не стоїть у програми, розробленій під цей кредит. А чернівчани й далі вживатимуть коагульовану воду, що спричиняє онкозахворювання і недуги опорно-рухового апарату.
Після публікації у «Версіях» (ч.12 від 24.03.16) статті кандидата хімічних наук Алли ЧОБАН про доцільність використання підземних джерел для водопостачання нашого міста авторка отримала серед інших відгуків і нагадування про нібито грант, отриманий на реконструкцію Водоканалу в Чернівцях. Окрім принципової різниці між грантом і кредитом, Алла ЧОБАН висловлює і принципову позицію щодо мети й програми під цей кредит.
За даними ВООЗ біля 80% захворювань людей пов’язані з якістю питної води.
Отже, розберімося, чи вирішать проблему стабільного та якісного водопостачання міста 17 млн. євро від німецького Банку Реконструкції та розвитку й чи вдасться реанімувати фінансову спроможність КП «Чернівціводоканал»? Та спочатку про фінансову сторону питання, бо вона доволі суттєва: не комусь, а чернівчанам треба буде повертати кредит, щороку додаючи з власних кишень 60 млн грн лише на погашення (!) відсотків. Чи стане від цього вода кращою? Проаналізуємо технічні аспекти цього питання.
Знову радянська гігантоманія?!
Запропонована програма і заходи в ній безсистемні, не комплексні і не мають чіткої мети, в основному вирішують лише локальні питання заміни водоводів і розподільчих мереж. Продуктивність системи водопостачання Чернівців прийнята на рівні 99 тис. кубів на добу: 60 тис. кубів з дністровського водозабору і 39 тис. – з так званих «підземних джерел». Підкреслюю, що вже сьогодні фактичний водозабір міста не перевищує 75 тис. кубів на добу: 59 тис. кубів з дністровського водозабору і 16 тис. з «підземних джерел» водопостачання.
Фактична ж реалізація води в місті перебуває на рівні 24-26 тис. кубів на добу. З цього можна зробити висновок, що анонсована програмою продуктивність системи водопостачання міста невиправдано завищена. Орієнтовна продуктивність системи водопостачання міста не повинна перевищувати 60 тис. кубів. А реалізація програми із значно більшими обсягами водопостачання тим більше не дасть змоги КП «Чернівціводоканал» узгодити попит і пропозицію і залишить необхідність вирішення його фінансових проблем за рахунок кінцевих споживачів, тобто нас із вами.
Думка про можливість раптового розвитку Чернівців і збільшення потреби у воді необґрунтована. Досвід ряду пострадянських країн, які обрали євроінтеграцію, навпаки показує тенденцію до суттєвого зниження обсягів водокористування на одну людину – до 3 кубів на місяць. Для порівняння: в Чернівцях один споживач у середньому використовує нині 6-8 кубів на місяць (тобто понад 25 відер на день кожний (!!!) на противагу 10 відрам більш заощадливих західних сусідів).
За досвідом до сусідів
Сусідні українські міста (Тернопіль, Івано-Франківськ) безболісно для городян скоротили споживання води. Так, 2003 року Тернопіль щодоби закачував у водопровідну систему мережу близько 105 тис. кубів. Сьогодні – це лише 50-60 тис. кубів, однак водопостачання у місті – цілодобове. В Івано-Франківську примусово скоротили потужність водозабору на 50%, установивши менш потужні насоси. Додамо, що у Чернівцях і без того наявна тенденція до скорочення споживання води. Якщо 2003 року воно становило 35 тис. кубів на добу, то вже 2015 року – близько 24-26 тис. Не виключено, що через 5-10 років при сталому розвитку міста використання води становитиме 16-18 тис. кубів на добу. Приєднання інших населених пунктів до нашої системи водопостачання так само є дуже далекою перспективою і, не без підстав кажучи, нездійсненною, враховуючи високу собівартість води.
ЯКІСТЬ ВОДИ В УКРАЇНІ – ОДНА З ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ. І саме через вживання неякісної питної води кожен рік біля 25% населення України (переважно дитячого) підлягають ризику захворіти.
Прутська вода – зовсім не з підземного джерела
З незрозумілих причин у програмі до підземних джерел водопостачання віднесений водозабір «Біла», де забір води здійснюється з русла річки насосним агрегатом, а наявна там система водопідготовки є саморобною:так звані «фільтруючі траншеї» насправді є ставами із заболоченою водою. Відтак для отримання питної води її коагулюють реагентами.
Кварцівський водозабір також є поверхневим водозабором з р. Прут. У первинній концепції відновлення роботи водозабору «Кварц» розглядалося як додаткове джерело водопостачання міста в разі відмови від дністровського водозабору.
У кінцевому рахунку, закладені програмою 39% підземної води насправді ледь досягають 20%.
Плутанина із поняттями породжує питання необхідності незалежної (бажано, закордонної) експертизи запропонованої програми.
І далі платимо за отруєння водою?
Вкладення коштів у Дністровський водозабір, як це передбачено програмою, означає подальше використання поверхневої води – і залучення для водопідготовки дорогих коагулянтів.
Коагульована вода має досить високу собівартість, з одного боку, а з іншого – небезпечна для здоров’я людей, оскільки містить низку шкідливих речовин у концентраціях, що перевищують світові стандарти якості питної води.
Наявні на водоочисній станції фільтри недостатні для доведення якості води до світових стандартів. Як наслідок, городяни і далі матимуть ризик онкозахворювань і проблем опорно-рухового апарату тощо.
Що необхідно зробити, аби чернівчани мали чисту воду
Вважаю, що до початку реконструкції потрібно негайно провести актуалізацію програми запропонованих робіт, яка хоча б передбачала зменшення продуктивності системи водопостачання міста до 60 тис. кубів на добу. Крім цього, її реалізацію потрібно починати з розподільчих систем водопостачання міста. При цьому скоротяться витоки і втрати, що дасть змогу чітко оцінити потреби міста у воді, і лише тоді можна буде будувати концепцію подальшого розвитку водозаборів міста.
До того ж, не варто знімати з розгляду концепцію пошуку підземних джерел водопостачання у приміській зоні. Слід серйозніше підійти до відновлення водозаборів: «Магала», де з понад 100 свердловин працюють 10-12, «Рогізна» – з 25 свердловин працюють 5, «Очерет» – з 15 свердловин працюють 2 тощо. Нині ці водозабори дають близько 7-8 тис. кубів на добу, хоча ще 2003 року їхній дебет становив 18-20 тис.
І наостанок: координатором і виконавцем відповідних робіт має бути не КП «Чернівецький водоканал», який не має фахівців достатнього рівня кваліфікації і його основна діяльність спрямована виключно на підтримання системи водопостачання, а закордонна спеціалізована фірма із належною репутацією у сфері проектування та будівництва водопровідно-каналізаційних мереж і споруд, скажімо, фахівці з чеської фірми «Аквапрокон», м. Брно.
Алла ЧОБАН, кандидат хімічних наук
