На фото promin.cv.ua співробітники “Народної допомоги” демонструють продукцію клієнтів
Життя буковинських безхатченків переважно цікавить ЗМІ і суспільство приблизно раз на рік: коли вдаряють морози. Саме тоді всі починають перейматися: чи не замерзла якась бездомна людинка, чи пригріла її якась благодійна організація? Але від морозів до морозів у людей, що потрапили в складні життєві обставини і втратили житло й певні соціальні навички, триває життя. Ці люди борсаються зі своїми проблемами наодинці або хапаються за простягнуту руку допомоги, можуть деградувати, а можуть повернутися до нормального життя. Не останню роль (а подекуди – єдину!) у долі таких людей грають громадські організації відповідного спрямування. Як працюють з цією категорією населення у Чернівцях, і як налагоджена подібна робота у Польщі? Знайомтеся з прикладами роботи нашої «Народної допомоги» та Центру соціальної інтеграції в маленькому містечку Бичина на південному заході Польщі.
Замість риби – вудочка
Містечко Бичина з 10-ма тисячами населення утримує Центр соціальної інтеграції. Тут перебувають люди, які потрапили в кризову життєву ситуацію – спочатку протягом місяця на випробувальному терміні, згодом – до півтора року максимум. Вони забезпечуються робочим одягом, страховкою, одноразовим харчуванням. Для них проводять заняття з розвитку різних соціальних навичок і вмінь, з ними працює психолог і спеціаліст з питань залежностей.
Столярний цех у Центрі інтеграції в Бичині
Підопічні центру мають можливість пройти курси з догляду за зеленими насадженнями, заняття з художніх ремесел, зі збору сміття (очевидно, що його треба правильно посортувати), працюють у столярній майстерні, шиють іграшки і милі побутові дрібнички… Їх не просто забезпечують дахом над головою і тарілкою гарячого журеку – їх вчать працювати і дають справжню роботу. Як кажуть, замість риби – вудочку.
Віолета Кардас демонструє вироби клієнтів Центру
Центр інтеграції, як це не дивно, шукає для своїх клієнтів великі замовлення. Наприклад, під час нашого візиту до Центру, кілька жінок були зайняті складанням серветок для ресторанів – це наче й проста, але затребувана ручна робота. Конфігурації, в які складають серветки, можуть бути хитромудрими, і на це є попит. Тож клієнти центру якраз були в очікуванні великого замовлення – вони в рамках виграного тендеру готувалися складати мільйон серветок для всесвітнього Дня молоді, який відбувся наприкінці червня у Кракові.
Керівниця Центру Віолета КАРДАС розповіла і про інші великі замовлення – наприклад, на сувенірні скриньки з фанери, в яких місцеві підприємства продають сувенірні зразки своєї продукції – баночки з варенням, медом, вершковим лікером тощо.
Підопічні Центру також залучаються до роботи у так званих соціальних кооперативах. Це підприємства, метою яких є не отримання прибутку, а певний соціальний ефект, задоволення потреб людей. Соціальний кооператив Las Vegas, приміром, косить траву, на замовлення лісівників чистить ліс и продає дрова. Інший обслуговує звалища, яких у гміні налічується більше сотні.
Звісно, не всі клієнти Центру успішно адаптуються до життя в суспільстві. За 10 років існування через нього пройшли 425 осіб. Частина з них працюють, частина ні – таке буває. Але сама система – працює, і держава й місцеве самоврядування знають, що і для чого роблять у цьому напрямку.
Ліхтар в кінці тунелю
Діяльність громадської організації «Народна допомога» розпочалася в Чернівцях понад 20 років тому, і відтоді поширилася й на інші області України. Організація працює з безпритульними, малозабепеченими, літніми людьми. Головні напрямки: Центр ресоціалізації для бездомних (тимчасове житло, розраховане на 44 особи, базується на комплексній моделі реінтеграції); Центр обліку бездомних громадян (можливість для таких осіб отримати реєстрацію для отримання соціальних гарантій, соціальних виплат, працевлаштування, реалізації права голосу під час виборів); «Їжа на колесах» (вуличне харчування для бідних та бездомних громадян); Вулична робота з бездомними та профілактична робота із групою ризику; «Народна кухня» – їдальня для бідних, малозабезпечених осіб, членів багатодітних родин, інвалідів. Діє при організації за підтримки Чернівецької міської ради з 1999 року.
З 2008 року робота їдальні тимчасово припинена через нестачу фінансування з міського бюджету; «Народна Школа» – трудотерапія для представників соціально-виключених груп. Фінансуються з міського бюджету, внесків партнерських та донорських організацій, грантів, пожертв приватних осіб. Та трудова інтеграція усі ці два десятки років була другорядним завданням організації, впритул цим зайнялися роки 2-3 тому.
Чому – пояснює керівник чернівецької «Народної допомоги» Іван КОВАЛИШИН:
- Польща значно раніше була активнішою в розвитку цих притулків і роботи з соціальної адаптації, ніж Україна. Вже не менше 10 років у них працюють саме соціальні підприємства, і їхня діяльність підкріплена законодавчими актами і підтримана фінансово. Наше законодавче право в цьому питанні абсолютно чисте. З одного боку це позитив – адже немає жодних обмежень і заборон. З іншого – все відбувається на власний страх і ризик. Адже в законодавстві немає поняття «соціальне підприємництво», тож цим терміном оперують всі на власний розсуд. Це або підприємство, яке частину прибутку спрямовує на доброчинні цілі, або в ньому зайняті представники певних цільових груп. Через таку невизначеність є ймовірність зловживань – особливо у грантових програмах. Оскільки відсутні чіткі критерії всередині країни, то й донори не надто прискіпливо розглядають заявки. Соціальним підприємством може вважатися як юридична особа, так і (що значно простіше) – фізична особа-підприємець (ФОП). Прослідкувати, що відбувається у ФОПа – дуже складно. Номінальне соціальне підприємство може не бути таким фактично. У цьому й складність.
Польща має підтримку грантодавців щодо цих напрямків, а головне – розуміння громад. Адже чітко видно, що соціальне підприємство не працює на прибуток, не роздуває штат, а приносить реальну користь громаді. У нас же ринок дикий, вільний. Тож фактично в Чернівцях немає соціальних підприємств у польському розумінні.
«Народна допомога» робила певні спроби щодо цього. Свого часу ми зорганізували соціальну крамницю, там працювали троє наших клієнтів-безхатченків. Ми продавали там за низькими цінами вживані приносили нам люди. В принципі, виходили «на нуль», але через не надто вдале розміщення крамниці і маленьку площу наразі відмовилися від цієї крамниці, плануємо її переформатувати і досягнути більшого успіху. Оберемо інше місце, більшу площу, відбиратимемо якісніший товар, готуватимемо його до продажу – прати, ремонтувати, прасувати. Наприклад, у Львові такий проект справді успішний. Решту товару (а понад 60% того, що нам приносять, непридатне для продажу) спробуємо передавати для подальшої обробки (перетворення на ганчір’я, плетення килимків).
Трудотерапія підопічних “Народної допомоги”
Другий напрям, яким зайнялися останнім часом – виготовлення дерев’яних настільних ламп. . Ця робота ділиться на дві фази. Спочатку закуповуємо дерево, робимо креслення, формуємо заготовки. В цеху (не нашому, ми не маємо цеху) на наше замовлення виготовляють чорнові заготовки. А далі вже у нас працюють наші підопічні: шліфують, підганяють окремі деталі, доводять до кінця і збирають – за допомоги тільки ручного інструменту і власних рук. На інший інструмент ще треба заробити… Попит на вироби з дерева ручної роботи є, тож плануємо це розвивати. На нещодавньому Петрівському ярмарку в Чернівцях ми зібрали 4500 гривень з Фортелю (благодійних внесків) . Дві тисячі з них сплатили до міського бюджету за дозвіл на участь в Петрівському ярмарку, а залишок коштів використаємо на ремонт у душовому приміщенні нічліжки «Народної допомоги».
Ліхтар ручної роботи клієнтів “Народної допомоги”
2013-го року до трудових заходів долучили 60 осіб, 2014-го – 46. Звісно, що наша специфіка – плинність клієнтів. Хтось щасливо адаптується і повертається до нормального життя, з’являються нові, з якими починаємо все спочатку. Але наш результат не обчислюється грошима. Це людські долі, навчання втрачених елементарних навичок жити в соціумі. Досягати мети інструментом трудової інтеграції – також наше завдання.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
Матеріал підготовлений завдяки участі автора в проекті «Свобода політичної дискусії і доступ до інформації – підтримка незалежних ЗМІ Криму», організованому ГО «Ахалар» (Чернігів) та Гельсинською фундацією з правам людини (Варшава). Проект фінансується Фондом Міжнародної Солідарності в рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії за кошти польської допомоги для розвитку МЗС Республіки Польща і Канадського Міністерства Закордонних справ, Торгівлі і Розвитку.
