«Не встигаю записувати те, що мене вражає», – блогерка про школу у Швейцарії, яку відвідують її діти

Майже місяць у швейцарській школі – і я не встигаю записувати те, що мене вражає. Поділюся, аби най просунуті мами, тата й вчителі візьмуть усе найкраще до своїх домівок, шкіл і викладацьких курсів.

1.Уроки йдуть блоками по півтори години. Між ними 20 хвилин на відпочинок, під час якого діти ЗАВЖДИ на вулиці. Так, мені зрозуміло про різницю в погоді, але тут так влаштовано, що діти виходять з класу на повітря під навіс. Така тераса біля кожного класу (а раптом ви будуватимете свою школу?). Їм навіть не треба перевзуватися. За будь-якого дощу та вітру вони там. Гарної погоди усі (і вчителі так само, присягаюся!) грають у футбол, пінг-понг і різні «вибивалки». Дитину, яка не бігає, швидше за все, відведуть до лікаря. Моїх водили щодня перших два тижні. Вони ж просто не в курсі, що у школі можна бігати.

2.Від 11.30 до 13.30 – обідня перерва. Можна залишитися у школі, можна повернутися додому. Мене ця перерва трохи напружує, але через неї діти взагалі не втомлюються. Взагалі. Оленка учора запитала: «А довго ми ще так відпочивати будемо?».

Зранку вчаться від 8.15, по обіді – до 16.00. У середу «короткий день» до 11.30.

Аби діти не боялися формулювати свої думки у письмовому вигляді (сказали на зборах, що це катастрофічно зникаюча навичка сьогодні), у школі є пошта «вчитель-учень». У кожної дитини своя поштова скринька, туди кладеш записочку, учитель обов’язково відповідає, особисто тобі. Користується великим успіхом: зранку усі біжать забирати свої листи.

4.Словникові диктанти пишуть під картинкою. Тобто, під картинкою, що позначає якесь слово, треба написати правильно саме це слово. А не під диктовку…Вважаю, що це – з розряду «Все геніальне – просте». Дитина запам’ятовує, як пишеться слово, візуально спів ставляючи його із картинкою. Спрацьовує чудово.

5.Коли читають якусь доповідь, завжди вмикають музику. Я не дуже розумію поки що, як це спрацьовує, але «зробити доповідь» завжди черга, через те, що діти самі підбирають під нього музику. У доповіді, до речі, заохочують костюм і реквізити. Така собі маленька вистава. Жодних презентацій у Power Point немає: вважається, що дитина в начальній школі не може зробити презентацію самостійно.

6.На математиці ЯК вирішувати приклади – не пояснюють. Тобто дитина на підґрунті знань, які в неї вже є, має придумати, як це легше вирішити. Приміром, 48 плюс 53 – і вийти, і пояснити. Правильного способу немає, усі вирішують так, як їм зручно. Своїм способом. Через це, коли з’ясувалося, що клас уже знає дроби, а Олеся ще не в курсі, усі діти кинулися пояснювати їй по-різному, використовуючи яблука, кубики та пластилін. Учителька «самоусунулася», а через два дні просто запитала в неї, чи все зрозуміло. І Олеся каже: «Мені ще ніколи жодна тема не була НАСТІЛЬКИ зрозумілою.

7.Багато чого мацають руками. Увесь навколишній світ – цн взагалі про «помацати і скуштувати». Дегустували тут пшеницю, жито й овес. Потім їздили на млин – усе це молоти. Тепер їм пообіцяли, що пекар спече з «їхнього борошна» булочки для них й принесе усе це до школи.

На географії вивчають місцевий регіон буквально так: «Отут в нас ось така річка, пішли подивитися». «Дивіться, тут ґрунт такий, а ось тут – інший». «Тут на горі, дивіться, ось такі рослини, а от на тій горі – поїдемо завтра – інша рослинність. На предмет, який про «зробити власноруч» – attivita creativa – годин стільки ж, скільки на фізкультуру. І це два лідери з кількості годин на тиждень.

8.Вважають, що помилки – шлях до успіху. У Оленки в класі (3 клас) зробили навіть таку Фею помилок (дуже гарна, симпатична лялечка). Самі, власноруч. Фея ця голосом, зрозуміло, вчительки, пояснює їм, що помилятися добре і можна, перейматися тут узагалі нічим, бо ти а) думаєш креативно і б) не боїшся пробувати. У Олесі (5 клас) учителька щодня розповідає приклад з науки, коли помилка призвела до відкриття.

А-а-а-а-а! Ще, ще! Довідка від лікаря потрібна, коли пропускаєш понад 2 тижні. Щоправда, це єдиний випадок, коли всі завдання треба зробити вдома. То що ж! Так вже й буде!

P.S. Школа Початкова. Муніципальнана, абсолютно безкоштовна. На мій московський погляд тем доволі повільний, але, тим не менш, програми в цілому збігаються, а в Олесі клас навіть трохи пішов уперед, порівняно з російським.

Не розумію, як це в них виходить із таким «відпочивальним підходом». Та подивимося…

Ірина Плиткевич, юрист і мати трьох дітей, на Facebook

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.