Зусилля Кремля зробити президентом США Дональда Трампа призведуть до того, що виграє Гілларі Клінтон. Володимир Путін смертельно боїться перемоги Клінтон, бо розуміє: вона із ним загравати не буде і навряд чи забуде, як Вова копирсався в її «брудних мейлах», – заявив e ексклюзивному інтерв’ю виданню «Гордон» колишній радянський розвідник і однокурсник президента РФ Володимира Путіна в Інституті розвідки ім. Андропова, нині американський фінансовий аналітик Юрій Швець.
Юрій Швець: «Кремль намагався заздалегідь корумпувати можливого майбутнього президента США Трампа та його оточення. Наразі операцію провалено.
Фото: Gordonua.com
Передвиборні президентські перегони у США досягли апогею: Інтернет і ЗМІ переповнені викривальними статтями як проти кандидата від Демократичної партії Гілларі Клінтон, так і проти кандидата від республіканців Дональда Трампа. Яка в цьому роль України? 18 серпня НАБУ оприлюднило на своєму офіційному сайті фрагменти «чорної бухгалтерії» Партії регіонів, з яких видно, зокрема, що американський політтехнолог, очільник виборчого штабу Трампа Пол Манафорт від 2007 до 2012 року отримав щонайменше $12,7 млн готівкою за лобіювання інтересів Віктора Януковича. Наступного дня після цієї публікації Манафорт пішов у відставку.
У 1980-х, у розпалі «холодної війни», уродженець України, офіцер Першого ГУ КГБ СРСР, однокурсник майбутнього президента РФ Володимира Путіна в Інституті зовнішньої розвідки ім. Андропова Швець був розвідником у Вашингтоні, працював під прикриттям кореспондента ТАРС. 1990-року звільнився зі служби, через 3 роки емігрував до США. Вже 19 років колишній розвідник очолює американську фірму зі збирання інформації та оцінки комерційних ризиків компаній, які планують вести багатомільйонний бізнес як на теренах колишнього СРСР, так і в усьому світі. Його висловлювання щодо Путіна-Манафорта-Трампа ґрунтуються на знанні фактів та глибокому аналізі.
Подаємо вибрані моменти зі згаданого інтерв’ю Юрія Швеця.
Трамп небезпечний для цілого світу
– Чи правда, що скандал в Україні став причиною відставки Манафорта з посади очільника виборчого штабу Трампа?
– Не думаю. Згадування в «амбарній книзі» регіоналів – крапля в морі. Наразі в американських ЗМІ на Манафорта сиплються набагато вагоміші звинувачення. Він пішов у відставку, бо зрозумів: за нього серйозно узялися.
– Хто саме «серйозно узявся»?
– Американські правоохоронні органи та журналісти. Головна проблема Манафорта – сумнівні зв’язки із Кремлем і російськими спецслужбами. Вова Путін обернувся на прокаженого, один доторк до якого стає небезпечним.
– Але Трамп упродовж усієї виборчої програми не приховував свого захоплення президентом Росії. Чому його опоненти прокинулися зараз, коли до фінального голосування залишилося зовсім мало часу?
– На Манафорта накинулися через Трампа. У США нарешті зрозуміли: у Трампа – серйозні психічні проблеми. Якщо його оберуть президентом, це буде небезпечно і для США, і для цілого світу. На дуже схожі розлади страждає й Путін, та у Росії, як ми знаємо, на це ніхто не зважає.
– Але на конкурентку Трампа теж є чимало компромату. Чому Гілларі зв’язки із Кремлем прощають, а Трампу – ні?
– З-поміж двох зол обирають менше. Гілларі, порівняно із Трампом, – янгол у плоті. Розважливі американці розуміють, що Трамп-президент реально небезпечний з точки зору фундаментального «бути чи не бути?».
– Чи не демонізуєте ви Трампа? У США працює достатня система стримань і противаг, яка дозволяє Америці залишатися світовим лідером, попри конкретне прізвище мешканця Білого дому…
– Система стримань та противаг працює здебільшого у внутрішній політиці. У політиці зовнішній на стримання Трампа може знадобитися термін, якого під час міжнародних криз може просто не бути. Згадайте Карибську кризу 1961 року, коли світ реально стояв на порозі атомної війни. І все це – при дуже адекватному президенті Кеннеді. А коли у Білому домі з’явиться людина неадекватна, таких криз вона може плодити щотижня по кілька штук.
Зусилля Вови-Недопалка (поміж колегами-кадебістами Путін мав таке прізвисько – ред.) зробити президентом Трампа призведуть до того, що виграє Клінтон.
– Якщо президентом оберуть Клінтон, чи варто Україні побоюватися пом’якшення політики США щодо Росії?
–Звісно, ні. Гілларі – Залізна леді, гратися із Путіним не буде. Вова уже зробив чимало, аби наступна адміністрація поводилася із ним як із люмпеном. Усе, що він витворяє, бумерангом б’є і по ньому особисто, і по всій Росії. Путін виявився першим пришелепкуватим у Кремлі, який не просто поставив усе на одного із кандидатів у президенти США, але й почав допомагати тому за допомоги найбрудніших методів та засобів на кшталт зламу серверів, публікації матеріалів проти Гілларі, та чинник Манафорта. При цьому ще й усе вилізло назовні.
2009-го, ставши держсекретарем, Клінтон розпочала нову політику «перезавантаження» стосунків поміж США та Росією. Спроба провалилася. Нині Клінтон і Демократична партія звинувачують Кремль у хакерських зламах своїх серверів. Фото: ЕРА
– Не поспішаймо. Вибори відбудуться 8 листопада і, судячи з рейтингів, симпатії виборців поки що порівну діляться поміж Клінтон і Трампом…
– Сюрпризи можливі, але американці в цілому люди раціональні. Думаю, переможе Гілларі.
– Тоді яким чином у раціональній Америці одним із кандидатів у президенти став Трамп?
– Американців «дістав» їхній істеблішмент: таке враження, що у США лише дві родини – Буші та Клінтони – гідні керувати Америкою. Політиканство у Вашингтоні сягнуло неймовірних масштабів. Республіканці та демократи загрузли у міжусобних війнах. При Обамі безладна і безплідна боротьба поміж Білим домом і Конгресом посилилася настільки, що вони перестали виконувати свої прямі обов’язки. Багатьох американців це відверто дістало, і вони вирішили підтримати Трампа, аби протверезити політиків.
– Зрозуміло, що вихід Трампа у фінал президентських перегонів протверезив політиків. Але чому ви так упевнені, що громадяни США не проголосують-таки за Трампа?
– Тому що Трамп усе більше виглядає – який жах! – як ставленик Кремля. Пришелепок у Кремлі своєю «допомогою» закопує Трампа. Путін смертельно боїться перемоги Гілларі. Та, якщо все, чого торкався цар Мідас, перетворювалося на золото, то все, чого торкається Вова Путін, перетворюється на… Ви розумієте…
Кремль спробував заздалегідь корумпувати можливого майбутнього президента США Трампа та його оточення. Та операція провалена, бо перше правило будь-якої спецоперації – не залишати слідів. А Кремль із Трампом наслідив, де тільки міг. Отже, Путін та його спецоргани в кінцевому підсумку приведуть до перемоги Клінтон. Але замість вдячності, вона затисне м’яке підчерев’я Вови залізними лещатами, і 86% (цифра підтримки Путіна росіянами – ред.) росіян із сумом згадуватимуть, як добре їм жилося при Обамі.
Після Путіна найстрашнішим ворогом України є її власна політична еліта
– В Україні усе частіше стверджують, що Захід втомився від Києва: американські та європейські чиновники невдоволені повільним темпом реформ…
– Підтверджую. Ані Помаранчева революція, ані Євромайдан не призвели до принципової заміни правлячого класу. 25 років Україною править клептократія, олігархія. Як ракова пухлина, вона глибоко вросла у державний організм. Навіть коли в українській політиці з’являються молоді люди із здоровою психікою і моральними засадами, метастази корупції часто вражають і таких. Зауважте, не лише західні політики, але й західний обиватель регулярно дивиться телебачення, читає газети, де говориться про корупцію, офшори, контрабанду в Україні. От є, скажімо, дядько Джон і тітка Мері, які багато працюють і регулярно платять податки. Їм кажуть, що частина цих податків піде на допомогу, зокрема, Україні. Проходить рік, другий. Корупція в Україні процвітає, реформ немає. І дядько Джон та тітка Мері запитують: «Чому ми повинні платити Україні, коли там і далі правлять корупціонери?»
Американські ЗМІ два роки не писали негативу про Україну, але зростає розуміння, що фінансова допомога лише допомагає українським олігархам зміцніти свої позиції, а не перетворювати країну.
На відміну від активістів на Майдані і бійців АТО, в української правлячої еліти немає власної гідності. Зовсім. Правляча еліта в Києві впевнена, що вона буде безкінечно дурити президента США і він постійно вливатиме гроші в Україну.
І це не проблема перехідного періоду. Візьміть Польщу, Чехію, Прибалтику… Вони вже в іншому світі живуть, а ви й далі борсаєтеся у гнилому болоті. Саме виживання країни стоїть під великим питанням. Черговий Майдан доб’є Україну. Виходить, слід вибирати політичний шлях повної заміни політичної еліти. Я бачу у вас лише одну силу, яка здатна змінити країну еволюційним шляхом: це волонтери, які можуть об’єднатися, створити партію, йти до парламенту, перемагати й створювати новий уряд з нових людей. Це єдиний вихід, іншого не бачу.
У сучасному світі геостратегічне розташування України для США глибоко «пофігу». Тож витрачати мільярди на утримання олігархату в Україні з міркувань геостратегії Вашингтон не буде.
Крім того, у США адміністрація, як усюди, – бюрократична. В цьому плані американській бюрократії психологічно легше домовитися із Росією, ніж з Україною. Тому що в Росії є власні інтереси, а у Києва – тільки палаючі очі, в яких застигло «Гроші давай!».
Уже не важливо, хто стане президентом США. Вихід єдиний – повна зміна еліт, інакше в українській політиці і далі триватиме те, що було 25 років поспіль: «Весілля в Малинівці», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та «Сорочинський ярмарок» в одному флаконі…
Путінізм – це дві труби – нафтова й газова – плюс дебілізація усієї країни
– 10 серпня, після заяви ФСБ про «запобігання спробі терористичних актів у Криму», нібито підготовлених ГРУ Міноборони України, Путін заявив про вихід з нормандського формату переговорів. Що це означає?
– Абсолютно нічого! Я на вашому місці взагалі перестав би звертати увагу на те, що верзе Путін. Він патологічний брехун, який уже заплутався у власній брехні. Аналізувати його промови, вести із ним перемовини – нема сенсу.
– Легко вам, перебуваючи у тисячах кілометрів, говорити, що Путін бреше. В Україні ФСБ-шний викид про кримських диверсантів сприйняли всерйоз і знову заговорили про можливий широкомасштабний наступ російських військ.
– Війни не буде. Усе, що Путін може дозволити собі в Україні – капості дрібного та середнього масштабу. На велику військову операцію в Росії немає ні сил, ні коштів.
Навесні 2014-го Кремль завів своїх «відпускників» на Донбас, де їх зустріли українські добровольці та військові – ненавчені, непідготовлені, які десятками років не тримали автомату в руках. І який результат путінського бліцкригу? Два українських міста й кілька сіл… За межею цих можливостей на Росію чекає руйнівна шкода, коли «Танки на Київ!» закінчаться розвалом самої Росії.
– Є ще один результат бліцкригу Кремля – 10 тисяч убитих українських громадян. Таке складно назвати дрібною капостю…
– Страшні цифри. Путін зробить ще багато капостей та підлот Україні, але на криваву широкомасштабну війну, яка обернеться на тисячі вбитих – тепер уже росіян – не наважиться через психологічні особливості та об’єктивні причини. Росія серйозно послабшала за два роки санкцій.
– Розкажіть про це 86% росіян, що підтримують політику Путіна…
– Свого часу Ленін казав: «Комунізм – це радянська влада плюс електрифікація усієї країни». За аналогією, путінізм – це дві труби – нафтова й газова, плюс дебілізація усієї країни. Із газом та нафтою наразі погано, натомість із дебілізацією впоралися на «відмінно»!
Про що говорити, якщо колишній міністр освіти та науки Фурсенко наголошував: «Недоліком радянської системи освіти була спроба формувати людину творця, коли треба вирощувати кваліфікованого споживача»…
Путінський споживач – черв’як, у якого головна частина організму – травний тракт: з одного боку увійшло, з іншого – вийшло, мозок відпочиває. Саме такі люди й становлять 86% рейтингу Путіна. Припускаю, що багато хто з них щиро любить свого «нацлідера»: він такий же, як вони.
– Що ви розумієте під «дебілізацією держапарату»?
– Створення вертикалі, де Вова Путін, раніше відомий між товаришами по службі як Недопалок, – найрозумніший… Ви ніколи не замислювалися про феномен Медведєва? У нього є дві якості, що роблять його незамінним для Путіна. По-перше, Діма менший на зріст ніж Вова… По-друге, Медведєв – жалюгідний хлопчик, якого безкарно можна публічно принижувати. Така людина потрібна Путіну, аби на його тлі здаватися високим, розумним і гарним…
І новий керівник адміністрації президента РФ Антон Вайно відібраний за таким критерієм. Нещодавно людина, близька до Путіна, довірчо повідомила про Вайно: «Знаєте, за всю свою кар’єру Антон Едуардович не загубив жодного папірця». Отакі в Кремлі критерії професіоналізму!
Чомусь усі, що беруться обговорювати чергові призначення у Кремлі, аналізують це із засад геополітики, забуваючи про головне – стан черепної коробки Путіна. Коли я вчився на факультеті міжнародного права, курс судової медицини у нас читав професор, що брав участь у ексгумації останків російських царів, захоронених на території Кремля, зокрема Івана Грозного. Експерти виявили на хребцях Івана Грозного патологічні ртутні нарости – гострі шипи. Цар нездужав на сифіліс, а тоді такі хвороби лікували ртутними мазями. Ртуть осідала на хребцях і гострі шипи завдавали дикого болю при кожному поруху. На думку професора, саме це перетворило нормального замолоду Івана на тирана і значною мірою визначило його божевільну політику. До речі, в Росії заходилися ставити пам’ятник цьому сифілітику й маразматику. Мабуть, паралелі із теперішньою ситуацією виявили.
Наразі в Росії триває фінальний акт путінського режиму. Скажу крамольну річ: українцям пощастило, що ворогом керує Вова Путін. Якби на його місці був професіонал із маніакальною ідеєю, а не ця «бліда міль», ситуація була б значно гіршою.
Путін має дивну здатність власноруч загнати себе в глухий кут. До реальності його думки не належать, усі рішення Путіна треба розглядати з медичної точки зору…
Але тепер усе залежить від самої України. Треба нарешті припинити балаган, який у вас чомусь звуть політичним процесом, коли всі лише волають і тицяють одне в одного пальцем: «Ганьба! Корупція!», та ніхто не пропонує і не обговорює реальні економічні програми, стратегію розвитку держави.
Зрозумійте, СРСР розвалився через економіку. Путінська Росія наразі валиться через економіку. Українська економіка летить у прірву, а «еліти» не чухаються. Критично не вистачає професіоналів.
Уявіть найгірший варіант: президентом США стає Трамп, держсекретарем – Манафорт. І все! Жодної допомоги і підтримки в офіційного Києва не буде. Що робитимете?
– На Бога надіятися й змащувати кулемет, прихований у стодолі…
– Боронь Боже! Наразі головна зброя українського патріота – організаційна робота, щоденна, кропітка, тривала…Волонтери створили організаційну мережу, яка врятувала Україну від російської агресії. Тепер вони повинні перетворити цю мережу на партію, яка врятує країну від української клептократії. Це може виявитися більш складним завданням, ніж свого часу утримувати донецький аеропорт. Але іншого виходу немає. Альтернатива – років через 50 документальний фільм під назвою «Україна, яку ми протринькали».
За матеріалами видання «Гордон»
