У своїх потугах з «підготовки до зими» уряд уперто товчеться на обмежених варіантах постачання палива, цілком залежних від рішень Москви.
«Забезпечення сталого проходження осінньо-зимового періоду — одне з головних нагальних завдань уряду» – віце-прем’єр Володимир Кістіон.
«Проблем Із підготовкою до осінньо-зимового періоду немає. Ми готові і за балансом, і за запасами повною мірою» – міністр енергетики Ігор Насалик.
«Усі брешуть» – доктор Хаус.
На вулиці холодно й дощить. В Україну прийшла справжня осінь, тож не за горами зима. Прогнозують, що вона буде холодною та сніжною. Чи готовий український паливно-енергетичний комплекс до зими? А до справжньої зими? Відповіді на ці питання, на жаль, невтішні.
Готовність енергетики до зими оцінити нескладно.
Варто лише зрозуміти, чи справні генеруючі потужності, чи достатньо вугілля на складах електростанцій, чи достатньо газу в підземних сховищах, чи в порядку мережі, чи передбачені альтернативні шляхи постачання палива на випадок дефіциту.
Не розглядатимемо всі ці питання, зосередимося лише на наявності палива та безпеці маршрутів постачання. Адже якщо палива нема, то стан енергоблоків чи мереж не має вже значення.
Почнімо з вугілля. Як відомо, в українській енергосистемі працює 15 вугільних теплових електростанцій (ТЕС), половина з яких працює на вугіллі газової групи (марки Г та ДГ), а решта – на антрациті (марки А та П).
Якщо газова група вугілля видобувається на територіях, підконтрольних Україні, то антрацит – лише на непідконтрольних територіях. На момент написання цієї статті на складах українських ТЕС зберігалося 1,3 млн тонн вугілля всіх марок, з яких 600 тис тонн – антрацит, решта – газове вугілля. Багато це чи мало? Кілька цифр для порівняння.
Цієї пори 2014 року, коли зима була надзвичайно складною для енергосистеми – застосовувалися навіть віялові відключення споживачів – на складах ТЕС було 1,6 млн тонн вугілля, а 2015-го – 2 млн тонн.
За розрахунками українських та іноземних експертів, на складах має бути не менше 3 млн тонн вугілля. Однак профільний міністр каже, що все гаразд.
Більше того, тижнів два тому міністерство зменшило план накопичення вугілля на 1 жовтня на складах ТЕС від 2,8 млн тонн до 1,6 млн тонн. Такого не дозволяв собі навіть попередній міністр енергетики Володимир Демчишин.
Може, в нас є канали для безперебійного підвезення палива і нам не треба його накопичувати? Ні. Якщо ситуація з газовим вугіллям ще більш-менш прогнозована, то ситуація з антрацитом – на межі фолу.
Майже весь антрацит на вітчизняні ТЕС постачається з непідконтрольних територій. При цьому з чотирьох маршрутів перевезення працюють лише два. Точніше сказати – півтора, бо одним, головним, потяги йдуть лише частину доби, а у другого дуже мала пропускна спроможність.
Виведення з ладу цих двох шляхів – питання двох пострілів з міномета. Не рятує ситуацію і варіант імпорту, озвучений міністерством і деякими компаніями. По-перше, там, де наші енергетики купують вугілля, його фізично мало, по-друге, ніхто не скасовував обмеженість пропускної спроможності наших портів.
Повернімося до цифр: 600 тис тонн антрациту – це максимум десять діб роботи в режимі м’якої зими, до -10°C. Далі доведеться масово вимикати споживачів, бо компенсувати половину генеруючих потужностей ТЕС буде нічим.
Утім, є ще газ. Можна увімкнути газо-мазутні енергоблоки й компенсувати відсутні вугільні. Міністр каже, що саме на це міністерство й розраховує і навіть підвищило план накопичення газу у підземних сховищах. На жаль, це також не спрацює.
На момент написання статті в ПСГ було закачано майже 14 млрд куб м газу – теж менше, ніж у 2014-2015 роках. Цього обсягу може вистачити, якщо зима буде не гіршою за попередню і якщо ми не використовуватимемо газ для генерації електроенергії. На жаль, і перше, і друге «якщо» нинішньої зими не спрацюють.
Газу треба більше. Якщо ж його не купувати напряму в РФ, то накопичити більше неможливо: не вистачить пропускної спроможності з європейського напрямку.
Якщо припустити, що в разі критичної ситуації ми щось купили б таки в Росії, то можна було б розраховувати на генерування електроенергії на газо-мазутних блоках. Проте Росія відмовляється починати переговори у тристоронньому форматі щодо нового зимового пакету. Отже, з цього напрямку газу не буде.
Таким чином, можна підсумувати вельми невтішне: український паливно-енергетичний комплекс до осінньо-зимового періоду не готовий.
Оскільки аварійне постачання палива чи електроенергії можливе тільки з РФ, то вже зараз можна упевнено прогнозувати дефіцит електроенергії та газу і відключення електропостачання й теплопостачання споживачів у розпал морозів.
Про це, до речі, вже почали обережно говорити і керівники галузі, наприклад, в. о. директора ДП НЕК «Укренерго» в нещодавньому інтерв’ю.
Чи можна ще щось зробити? Так. Існують реалістичні варіанти вирішення проблеми дефіциту палива, і в нас ще є час. На жаль, складається враження, що керівництво галузі й держави не зацікавлене в нормалізації ситуації.
Досвід минулих років, розрахунки і поради вітчизняних та іноземних експертів ігноруються. У своїх потугах «підготовки до зими» уряд уперто товчеться на обмежених ділянках можливостей постачання палива, цілком залежних від рішень Москви. Тож усім нам варто готуватися до вельми екстремального зимування.
Вадим ГЛАМАЗДІН, заступник директора Центру досліджень енергетики
