або Про дивне стремління тих, хто відповідає за збереження житлового фонду Чернівців, нищити його…
На добротний будинок №15 на вул. Назарія Яремчука чекає сумна доля будівлі №28 на вул. Шевченка, яка завалилася через знесену у підвалі опірну стіну, або, не дай Боже, ще страшніша доля будинку №19 на вул. О. Кобилянської, з-під завалів якого вийняли тіла двох старих людей… Наразі у КЖРЕП №9 про цю проблему 15-го будинку, що стоїть у них на балансі, знають. Та не тільки нічого не роблять, а ще й заважають зробити щось мешканцям. Чому б то?
«Версії» розбиралися у ситуації.
У будинку на вул. Назарія Яремчука, 15 мешкають 3 сім’ї. Одна з них – із квартири №1 – користується підвалом, а інші – ні. І саме в цьому полягає проблема, бо більша частина підвалу під квартирою №2 зруйнована. Колись ці приміщення були просто підвалами, потім, за радянських часів, – квартирами і лише протягом останнього періоду знову стали господарськими приміщеннями. Та до 2008-го у підвалі, що під квартирою №2, мешкали роми: їх було багато, і вони зруйнували опірну стіну, а потім виселилися, знявши вікна й двері. Відтоді там ніхто не живе, у підвалі повно сміття, затікає вода, підмиває фундамент, промерзають труби, що й руйнує квартиру №2, яка належить Наталії Шкварчук. Щороку їй доводиться обігрівати та відновлювати труби, що виливається в добру копієчку, а результату – катма. Забиті вікна та двері до підвалу руйнують вандали, забираючи дошки. І навіть коли сантехнік утеплив труби, за якийсь час зняли і це утеплення. До слова, всі будинкові комунікації проходять через той підвал.
Виникає закономірне питання: що зробив би нормальний власник помешкання? Капітально відремонтував би підвал, відновив опірну стіну і зберіг би таким чином своє житло. Саме так вирішила діяти і господиня квартири. Але, замість підтримки з боку КЖРЕП №9, зустріла не просто небажання його працівників піти їй назустріч, а відверте вставляння, як то кажуть, палок у колеса. Протягом місяця мало не щодня бігала жінка до КЖРЕП та ОБТІ – як на роботу, – але так нічого і не вибігала.
«Будинок зняли з балансу ліквідованого КЖРЕПу, а підвал залишили – такі ось вибрики»
Із розповіді п. Шкварчук: «Квартира №2, загальною площею 96,6 кв.м, у якій мешкає моя сім’я, належить мені за правом приватної спільної часткової власності. Моя частка становить 2/3 будинку. Інші двоє співвласників будинку, які проживають у квартирі №1, користуються підвальними приміщеннями під ними. Натомість у підвалі під моєю квартирою після 2008 року утворився смітник, попередні мешканці зруйнували опірну стіну під моєю квартирою, а виселяючись, зняли з підвалу вікна і двері. Взимку водопровідні труби промерзають і, щоби вони не лопнули, треба їх відігрівати, що збільшує витрати на опалення. А ще підлога у квартирі страшенно холодна. Тому на опалення йде дуже багато газу. Через такі прикрощі я вже дуже давно хочу зробити ремонт у підвалі та відновити опірну стіну, а також утеплити труби, поставити вікна і двері – та й користуватися підвальним приміщенням. Багато років цим переймаюся, та тільки нинішнього літа дізналася у КЖРЕП № 9, що підвал під моєю квартирою на балансі підприємства не стоїть. З’ясувалося, що він, себто мій підвал, досі значиться як квартира №4 по вул. Н.Яремчука,15 і, більше того, є гуртожитком ліквідованого ПП «Житлосервіс», який був правонаступником ще раніше ліквідованого ЖРЕП №13 (вул. Руська, 251). А ще у моєму підвалі-смітнику – розбитому, потрощеному, без вікон і дверей! – зареєстровані громадяни Віра Георгіївна Андрусик, 1966 р.н. та її син Мар’ян В’ячеславович Андрусик. А КЖРЕП №9 нарахувало їм борг за квартплату понад 2800 гривень. Саме це мене і насторожило: чому раптом КЖРЕП №9 не вживає заходів для стягнення боргу й зняття з реєстрації мешканців, які в підвальній квартирі №4 не проживають майже 10 років і фактично втратили право на житло? Може, підприємство чекає на те, щоби я зробила ремонт, який потягне не на один десяток гривень, а воно потім заявить свої права на це приміщення та зробить його своїм гуртожитком? Наразі саме це пояснює, чому комунальне підприємство і пальцем не ворухнуло, щоби допомогти мені із законним оформленням підвалу. Не можуть же його працівники, – а я, думаю, там працюють грамотні спеціалісти, – не розуміти, що будинок у такому стані довго не протягне і складеться невдовзі, як картковий будиночок. Бо, наскільки мені відомо, моє підвальне приміщення – чи то пак квартира №4? – розташоване на 80 см нижче від рівня подвір’я, тож кілька років тому міська рада визнала це приміщення непридатним для житла. Крім того, квартира №4 – а саме так називають мій підвал у КЖРЕП№9 – є підвальним, допоміжним приміщенням нашого будинку, в якому розташовані всі комунікації.
Стосовно останнього закон висловлюється чітко й однозначно. Та перш ніж перейти до документів, невеличкий екскурс.
Картинка з минулого – місток у майбутнє?
Власниця квартири потерпає ще й з іншого приводу. Знаючи історію буд. № 28 на вул. Шевченка, п. Наталя боїться, що міська влада планує зруйнувати її оселю у центрі міста, щоби потім відселити дві сім’ї й очистити земельну ділянку. А відтак схема відпрацьована: земля продається якомусь крутому бізнесменові під забудову й усі учасники оборудки отримують величезні «відкати».
…Коли будинок № 28 по вул. Шевченка визнали аварійним через пошкодження несанкціонованими будівельними роботами у підвалі – там пошкодили опірні стіни – всіх його мешканців примусово відселили. Громадський юридичний консультант газети «Версії» з ГО «Спілка жінок Чернівецької області» працювала тоді у державній виконавчій службі і була присутня на тому «дійстві». Вона згадує: «Це була величезна людська трагедія: не тільки сльози, а й навіть інфаркти. А один ветеран війни сів перед будинком із баяном і заграв прощальну «Слов’янку». Досі бачу його перед собою. Людей тоді відселяли у маневровий фонд з невеличкими пожитками. Набуте тяжкою працею майно залишалося в квартирах, бо сім’ї тулилися в одній кімнатці наданого гуртожитку».
Винуватець – підприємець, який розвалив опірну стіну у підвалі, сів за грати. З часом мешканцям запропонували інше житло, а земельну ділянку під будинком передали в оренду на 50 років без аукціону «Інтергалбуд» – єдиній фірмі, яка взяла на себе розв’язання усіх питань та побудувала замість зруйнованого будинку чотириповерхове офісне приміщення.
Що каже нам закон
Рішенням Конституційного Суду України №4 від 02.03.2004 року допоміжні приміщення, а це підвали, сараї, комори, горища, колясочні тощо передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку чи вступу до нього.
Окрім того, згідно з ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. (Ч. 2 статті 382 в редакції Закону № 417-VIII від 14.05.2015).
Підвал у цьому будинку є допоміжним приміщенням, бо в ньому розташовані комунікації, без доступу до яких експлуатація квартир неможлива. Тому, зрозуміло, всі власники квартир будинку є співвласниками підвальних приміщень, що підтверджується свідоцтвами на право власності на квартири і, наголосимо, не потребує вчинення інших юридичних дій – приватизації чи оренди. Та, незважаючи на це, коли у серпні цього року п. Шкварчук звернулася до КЖРЕП №9, щоби скласти акт користування підвальним приміщенням, вона отримала відмову.
– І ось іде чергова зима, а підвал без ремонту, – скаржиться Наталя Шкварчук. – І знову замерзнуть водопровідні труби, а вода підмиватиме фундамент нашого будинку. Я усвідомлюю, що це моя власність, а не власність КЖРЕП, тому його працівникам, мабуть, і начхати на те, що буде з будинком. Але таке нехлюйське ставлення до моєї проблеми й небажання КЖРЕПу №9 вирішити її, може врешті-решт закінчитися руйнуванням будинку. Виходить, що з вини міської влади ми позбудемося права власності. Саме тому в мене виникає запитання: чи такі дії КЖРЕП не є зумисними?
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
Від редакції:
Ця історія, з одного боку, нібито вражає, а з іншого, – не особливо й дивує, бо люди звикли, що інтереси чиновників не збігаються ні з їхніми інтересами, ні зі здоровим глуздом. Та це не означає, що на такі речі треба закривати очі.
Свого часу з триповерхового будинку №4 на вул. Героїв Майдану виселили з десяток організацій, серед яких були й громадські та редакція газети «Версії», зокрема. Відтоді минуло вже майже 4 роки, а будинок і досі зяє порожніми пустками-вікнами. Нагадаємо лише, що всі організації платили за орендну – невже міській казні ці гроші були б зайвими?
Та повернемося до буд. №15 на вул. Н Яремчука, про який, мабуть, уже знає міський голова: до нього із заявою цього тижня звернулася наша героїня. Сподіваємося, саме міський голова розрулить ситуацію і зрештою розбереться, чому посадовці, які несуть відповідальність за цілісність і збереження житлового фонду Чернівців, не бажають виконувати своїх прямих обов’язків…
А читачам ми обов’язково повідомимо про те, як вирішиться доля будинку №15 на вул. Н. Яремчука. І чи буде вона щасливішою за долю тих будинків, про які йшлося на початку публікації.
