Написана Антуаном де Сент-Екзюпері в найтяжчий період його життя, нагадує про дуже важливі речі та глибоко зачіпає душу й розум.
Господи, прошу не за дива й міражі, а за силу щодня. Навчи мене мистецтва маленьких кроків. Зроби мене спостережливим і кмітливим, аби в калейдоскопі буднів вчасно зупинитися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоби відрізнити першочергове від другорядного.
Я прошу про силу стриманості й міри, щоби я по життю не пурхав і не ковзав, а розумно планував течію дня, міг би побачити вершини і далину і хоча б інколи знаходив би час для насолоди мистецтвом.
Допоможи мені збагнути, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. Домоможи мені бути тут і зараз і сприймати цю хвилину як найважливішу.
Вбережи мене від наївної віри, що все у житті має відбуватися гладко. Подаруй мені ясне усвідомлення того, що труднощі, поразки, падіння й невдачі є лише природною складовою частини життя, завдяки якій ми ростемо й зріємо.
Нагадуй мені, що сердце часто суперечить розуму.
Пошли мені в потрібний момент когось, у кого стане мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи!
Я знаю, що чимало проблем вирішуються, якщо нічого не робити, тож навчи мене терпіння.
Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути достойним цього найбільш чудового й ніжного Дарунка Долі.
Дай мені мовчки чи зі словами подарувати комусь потрібне тепло.
Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім «унизу».
Вбережи мене від страху пропустити щось у житті.
Дай мені не того, чого я собі бажаю, а того, що мені справді необхідне.
Навчи мене мистецтва маленьких кроків.
