– У мене було кілька варіантів, – розповідає п. Олег, – поїхати з друзями чи з братом. Але врешті-решт вирішив поїхати з мамою Валентиною Петрівною. Вона ніколи не бачила Карпат, бо донедавна жила на Миколаївщині, тож кращої нагоди годі було чекати. Я теж виріс на Півдні України, тож мені було цікаво дізнатися, як живуть гуцули, подивитися на гірські ріки, водоспади, колиби.
– Коли ми приїхали, людей майже не було, – продовжує п. Олег, – боялися дощу. Нас зустріла старший адміністратор Оксана Майко, усе розказала й показала, потурбувалася, аби ми зігрілися і наїлися. Потім ми пішли гуляти селом. Найбільше враження справили тутешні люди: дуже привітні й гостинні. У нас на Півдні можеш ходити годинами і ніхто з тобою не привітається, а тут зовсім незнайомі люди бажають тобі щастя-здоров’я. Вони навіть мислять якось по-особливому доброзичливо. З ними час минає швидко й непомітно.
Вранці дощ закінчився і «Мигово» оповив туман. Пам’ятаєте фільм «Гори димлять»? Так от, склалося враження, ніби гори насправді «димлять». У цей момент тебе охоплює відчуття повного єднання з природою, яке хочеться переживати ще і ще раз. Тому раджу всім: читайте «Версії», грайте і вигравайте! А комплексу «Мигово» щиро дякую і бажаю процвітання!
Лєра Ясницька, «Версії»
