Чи бути ГЕС на Рейні?

Матеріал написаний спеціально до «круглого столу» фахівців й представників усіх зацікавлених сторін, за яким розглядатиметься питання будівництва каскаду із 6-ти ГЕС на Дністрі 

Доки наше громадянське суспільство без суттєвих позитивних зрушень намагається боротися проти утопічної ідеї будівництва 6 (!) нових гідроелектростанцій на середньому Дністрі, головна зацікавлена особа – публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Укргідроенерго» (гендиректор І.Г.Сирота) – щосили форсує процес і вже оголосило тендер на проведення досліджень і розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) будівництва стартовою вартістю 150 млн грн бюджетних коштів. Проти цього вже виступили обласні ради Івано-Франківської та Тернопільської областей, а міністр екології пан Остап Семерак, перебуваючи нещодавно на Буковині, із болем у серці поскаржився, що уряд, членом якого він є, прийняв Програму розвитку енергетики України на період до 2030 року без участі Міністерства екології та природних ресурсів!

Громадська рада при управлінні екології Чернівецької облдержадміністрації, яку я представляю, із розумінням підійшла до розгляду цієї непростої та системної проблеми і, будучи щиро патріотичною, вирішила не обмовляти поважну організацію, якою є ПАТ «Укргідроенерго», яке вдень і вночі неухильно дбає про енергетичну незалежність України, і не ганьбити честь та добре ім’я нашої держави в очах світової спільноти, надто в очікуванні чергових фінансових траншів і бажання влізти до ЄС. Та, попри усе, хочемо звернути увагу державних мужів на те, що відбулося у Німеччині. Проблеми однакові, то ж все пізнається у порівнянні.

Нещодавно світову екологічну громадськість шокувала новина з Німеччини, де уряд Ангели Меркель, дбаючи про енергетичну незалежність держави, надто з огляду на нафто-газовий шантаж путінської Росії, прийняв Програму розвитку енергетики на період до 2030 року. Швидко наростити м’язи енергетичної міці Бундесреспубліки планувалося, перед усім, за рахунок будівництва потужної гідроелектростанції на Середньому Рейні. Вона мала педантично відповідати всім суворим вимогам ЄС щодо пріоритетного використання відновлювальних природних ресурсів. А за їхнього злісного невиконання законослухняна й богобоязна Німеччина отримає жорсткі економічні санкції від Греції та інших партнерів по ЄС.

У місці прориву Рейном валу низькогірних лісових масивів Зонвальд (Soonwald) і Таунус (Taunus) глибина знаменитої Рейнської долини (нижче міст Майнц – Вісбаден) сягає 300 метрів, що з інженерної точки зору є напрочуд чудово, а ширина зменшується до якихось технічно мізерних 500 – 800 метрів. Тож, ГЕС збільшить виробництво електроенергії на життєво важливі й вирішальні 0,5% від наявного нині обсягу електрогенерування. Проштовхнути цю ідею в життя доручено ПАТ (Партнерському акціонерному товариству) «ДойчеГідроЕнерго» (Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft») як фактичному господарю всіх решти гідроелектростанцій країни.

Як у кожній поважній європейській державі, «Deutsch Wasserkraft» почало з піару і морального виховання населення. Незаперечними аргументами на користь справи були твердження, що:

– велика кількість місцевого населення, яке проживає у цій економічно депресивній зоні, отримає робочі місця;

– місцеве населення отримає дешеву електроенергію, що дозволить зменшити комунальний прес на кишеню кожного, бо німецька ощадливість є взірцем для інших;

– зростуть рекреаційні потужності регіону і все узбережжя вкриється кемпінгами та туристичними базами, водне плесо німецького внутрішнього моря довжиною 300 та шириною 50 кілометрів заповнять круїзні лайнери, а німцям не доведеться щороку ламати голову над тим, де дешево та ощадливо провести літні вакації;

– з’явиться гарна переправа через широкий Рейн і всі зможуть безперешкодно й цілком безкоштовно ходити туди-сюди греблею;

– водосховище виконуватиме протипаводкову функцію;

– будівництво здійснюватиметься за кошти недержавних інвесторів;

– у європейських Австрії, Швейцарії, Норвегії, Швеції електроенергія виробляється здебільшого саме гідроелектростанціями, тож трохи тупуватим і жирним німецьким бауерам та бюргерам варто наслідувати прогресивний досвід використання відновлювальних джерел енергії, а не безперестанно дудлити пиво.

Але ці залізні аргументи «несвідома», тож невгамовна й абсолютно «безвідповідальна»  зелена частина німецької спільноти парирувала наступними малограмотними та,  звичайно ж, популістськими доводами, які «не витримують жодної серйозної критики». Відомий у Рейнській області еколог Dr.W.Kuchen озвучив їх:

– буде затоплена велика кількість міст, зокрема Майнц, Вісбаден, Франкфурт на Майні, Дармштадт, Мангейм, Людвігсхафен, Гайдельберг, Карлсруе та ще зо дві сотні менших містечок і купа сіл з усіма заводами та міжнародними аеропортами;

– доведеться перебудувати всю дорожню та залізничну мережу, переселити понад 20 мільйонів потенційних набувачів електричних вигод. Але, питається, куди? – Адже країна індустріальна і щільно заселена!

– робочі місця з’являться максимум для однієї тисячі висококваліфікованого технічного персоналу, а як і де знайдуться робочі місця для отієї армії примусово виселених і некомпетентних у амперах та вольтах переселенців?

– дешева електроенергія пролетить повз суперзаощадливих споживачів, як фанера над столицею сусідньої держави, бо окремих електромереж ніхто будувати не збирається;

– переправа з’явиться лише одна, а скільки доведеться демонтувати наявних і збудувати нових мостів у складних геологічних та гідрологічних умовах?

– кому буде потрібна така рекреація на великій і широкій водоймі, коли всі можливі береги давно освоєні, приватизовані і непідступні? А ще замулюватиметься дно, а вода на великих мілководдях відповідатиме суті відомої німецької приказки: Stehend Wasser stinkt, тобто «стояча вода смердить»;

– протипаводкова функція в рази перебільшена і притягнута за хвіст та свинячі вуха, бо усі збитки високі води наносять у верхів’ях Рейну, тоді як абсолютно рівнинна Голландія нижче за течією ще ніколи від паводків не страждала, натомість терористична загроза цілісності греблі не даватиме спокійно спати  з причин можливого виникнення рукотворного цунамі;

– шанована енергетична фірма не настільки бідна, щоби жебрати гроші на будівництво з федерального бюджету, а ті 150 євромільйонів на розробку ТЕО є лише маленькою компенсацією держави в разі невдачі чи форс-мажорних обставин, тобто страховий бонус і приманка для фірми;

– що дозволено сусіднім Австрії та Швейцарії з їхніми набридливими Альпами та ущелинами, то не дозволено більш рівнинній і густо заселеній Німеччині; до того ж у цих гірських республіках починають чухатися від того, що там уже наробили з оцими греблями, палко не радять наслідувати чужі помилки та рекомендують уважно приглядатись до нової світової тенденції, що набирає сили, і широкої кампанії під гучним девізом «Греблі – геть!».

– і взагалі, Рейн із його містами, замками, фортецями, архітектурними та культурними пам’ятками, скелею Лорелеї, виноградниками та логістичним Рислінгом – історична німецька ріка, оспівана в національному епосі, зокрема у відомій патріотичній пісні «Wacht am Rhein» (Вахта на Рейні), що об’єднала усі мікроскопічні німецькі князівства у величний Другий Райх.

– Агов! – сказали й небайдужі зелені колеги з Франції. Французька громадськість висловила велику занепокоєність з приводу цих намірів, оскільки в разі будівництва буде затоплена вся долина Рейну й на лівому, французькому, березі – разом із Страсбургом, де засідає міжнародний суд з прав людини. А права людини завжди повинні бути, за вашими ж словами, über alles. Офіційний Париж, заклопотаний передвиборними баталіями, поки що відмовився озвучувати свою позицію.

Herr Johann Sirottman – генеральний директор Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft» – із властивою йому ввічливістю проінформував, що плідні контакти з громадськістю стануть можливими лише після закінчення будівництва греблі, коли потім настане час і можливості для серйозного обговорення екологічних проблем і пошуку шляхів їхнього вирішення. Пізніше під тиском електорату він змінив свою позицію і запевнив, що будівництво комплексу буде можливим лише після проведення відповідних наукових досліджень і отримання експертних висновків від авторитетних установ. Для попередження конфлікту інтересів будуть запрошені незалежні іноземні, у першу чергу українські спеціалісти з Buchenland (Буковини), які краще від місцевих німецьких розуміються у таких рейнських справах.

На що ощадливі громадські експерти з науковими ступенями відповіли: нема сенсу витрачати 150 млн євро на будь-які наукові дослідження, якщо вже є негативні і наочні результати функціонування наявних ГЕС на Верхньому Дунаї. Помилки не треба тиражувати! Anderer Fehler sind gute Lehrer, або ж помилки інших – гарні вчителя. Нерозумно науково доводити, наприклад, що сила гравітації із прискоренням 9,8 м/сек2 на лівому березі Рейну відрізняється від такої на правому, і що вода потече вниз по руслу, а не навпаки, навіть за керівними директивами і бажанням фрау Канцлерки. Ці гроші можна і варто з більшим ефектом спрямувати до тієї ж бідолашної України на вирішення її екологічних проблем, але під копіткий контроль німецьких чиновників, рівень «відкатів» яким незрівнянно менший!

Німецька громадськість, зокрема й екологічно підкована, наполегливо домагається від влади в цьому та в усіх інших питаннях дотримання цивілізаційних норм співіснування, несамовито вигукуючи фразу найвідомішого німецького канцлера Бісмарка: «Усі ми — народ, і уряд – також».

Свою особисту думку висловив і колишній міністр закордонних справ Німеччини (1998 – 2005) від партії зелених Йошка Фішер. На зустрічі він поскаржився на властиве німецьким чиновникам нехлюйство та безвідповідальність, і на наслідок цього – небачене досі бюрократичне свавілля, яке проявилося в тому, що федеральний уряд Німеччини прийняв загальнонімецьку програму розвитку енергетики без його особистої участі і взагалі без повідомлення Міністерства екології. У повному розпачі він процитував нещасливого країною Бісмарка: «З поганими законами і хорошими чиновниками цілком можна правити державою. Але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони».

Тоді «Deutsch Wasserkraft» запустило у світ яскравий комікс-буклет, де кольоровими малюнками намагається втовкмачити у голови несвідомим енергетичну істину. Та як сказав невідомий депутат рейхстагу ще 1877 року, Es wird niemals so viel gelogen wie vor der Wahl, während des Krieges und nach der Jagd – Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів. А в даному випадку – ще й так яскраво та енергетично.

Злі язики стверджують, що кваліфікувати дії Бундесуряду, земельного уряду та керівників «Deutsch Wasserkraft» можна як підготовку до злочину із відповідною статтею Федерального закону Німеччини. До слова, він дуже нагадує частину другу ст. 252 Кримінального Кодексу України «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду – Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки».

А вже зовсім цинічно, неполіткоректно й абсолютно непатріотично злостивці та жовта преса натякають на корупційні дії. Мовляв, навіть якщо експерти з провідних профільних інститутів та університетів Гайдельберга, Берліна, Дрездена, Гьоттінгена та Чернівців дадуть негативні висновки, що є цілком прогнозованим, то отримають лише пару кісток від отієї жирної гуски, а решту, за споконвічною німецькою традицією, чиновники роздерибанять і розпихають по офшорах.

Gott! halten Sie Deutschland!  Боже, збережи Німеччину від таких енергетиків і їх прісних!Віталій КОРЖИК , еколог, кандидат географічних наук.

 

P.S. Казка бреше й натякає – добрих молодців навчає.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 коментарі “Чи бути ГЕС на Рейні?”