Чому громадянку, народну депутатку України Олександру Кужель з «закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, забоєм м’яких тканин продовжують лікувати, а громадянина зі Старих Бросківців без депутатського імунітету виписують додому?
Побитих у Старих Бросківцях, що на Сторожинеччині, людей – із численними забоями внутрішніх органів, перебитим переніссям і розтрощеною кінцівкою – госпіталізують до районної лікарні. Але повідомляють міліцію тільки про одного з них. І тільки після втручання газети, до якої звернулися мешканці села, та особисто директора департаменту охорони здоров’я, найважчого потерпілого перевели до обласної клінічної лікарні, зрозуміло, втративши час для відновлення його здоров’я. Подробиці – у журналістському розслідуванні кореспондента «Версій».
Наших правоохорнців знайти не легко
Трьох мешканців села Старі Бросківці побив сусід Андрій Олійник, який 4 роки тому переселився на Буковину з Тернопільщини. Подейкують, мав там проблеми із правоохоронними органами. Наразі й тут відзначився. Люди потерпають від нього не вперше. Та цього разу одному з потерпілих – Петру Прискорнику зробили операцію в обласній лікарні. У нього численні забої, травма голови, розтрощена рука. Однак операцію відкладали декілька днів через набряк легенів: відкачували з них рідину. До обласної ж лікарні Прискорник потрапив лише після звернення редакції газети до Директора департаменту охорони здоров’я.
Та почнімо від початку. Щоби з’ясувати обставини бійки, автор вирішив звернутися до дільничного інспектора Броніслава Григоряка. Пошуки цього «стража порядку» переросли у справжню детективну історію, яка розтягнулася аж на три дні. Зазначений на сайті телефон дільничного не відповідав, довелося телефонувати до Сторожинецького райвідділу міліції. Там довго «чухалися», та зрештою відшукали зовсім інший номер телефону невловимого дільничного. На запитання журналіста, як знайти пана Григоряка пересічним селянам, відповіді в РУВС не дали. Тож спеціально для мешканців Старих Бросківців повідомляємо: до вашого інспектора можна телефонувати за номером (097) 272-59-04.
30 жовтня нарешті вдалося поспілкуватись з дільничним. За його словами, тільки один із трьох побитих (як виявилося, окрім братів Прискорників у тій бійці є ще один постраждалий, який відмовився від госпіталізації), а саме Петро Прискорник згодився подати заяву про отримання тілесних ушкоджень! За словами самого потерпілого, з ним спілкувалися двоє в цивільному і, опитавши Петра Прискорника, пішли.
Слідчий до решти потерпілих так і не з’явився, та і хто цим має займатися, дільничний сказати не міг. На запитання про стан здоров’я потерпілих дільничний порадив звернутися до лікарів Сторожинецької центральної районної лікарні.
Остання теж виявилася «засекреченим об’єктом». Головний лікар Матвій Плегуца відмовився надати інформацію по телефону, а на запитання, чи отримував він інформацію з приймального відділення про побитих, заслужений лікар відповів коротко: «Ні!».
Отже, 1 листопада навідався до постраждалих у лікарні. З їхнього дозволу зробив знімки, які легко переконають у тому, що людей таки добряче побили.
Потерпілий Прискорник Михайло та його родичі поскаржилися кореспонденту, що на прийом до хірурга Олійника чекали 2 години. А коли пан Олійник прийняв, то поводився, м’яко кажучи, дивно та неадекватно: чомусь кричав, що нікого не боїться, вислуховувати скарги не бажав і вимагав давати короткі відповіді на свої запитання – так чи ні.
Автору цих рядків довелося звертатися до департаменту охорони здоров’я. І тільки 2 листопада, після втручання його керівника Оксани Андрієць, Петра Прискорника, ще раз оглянувши в Сторожинецькій ЦРЛ, транспортували до обласної лікарні. 10 листопада йому зробили операцію. А відкладали її через те, що в побитого утворився набряк легень.
Натомість, як повідомила редакції дружина іншого потерпілого, Михайла Прискорника, чоловіка з відбитою печінкою виписали з райлікарні та сказали, щоби вона робила йому ін’єкції вдома сама… Отакої! І це тоді, коли сімейна медицина на Сторожинеччині, за офіційним звітами, на недосяжній для інших висоті, вона просто взірцево-показова! Родина Прискорників переконалася в цьому на власному досвіді.
Не вір своїм очам, а вір моїй совісті
Утім, у цій історії, як у лісі: що далі – то цікавіше й загадковіше. Адже саме 1 листопада «заворушився» й дільничний Броніслав Григоряк, зателефонувавши дружині одного з потерпілих. А вже 2 листопада потерпілому Михайлу Прискорнику надійшла відповідь з райвідділу, в якій повідомлялося: «На підставі зібраних матеріалів нами припинено подальший розгляд даного повідомлення в зв’язку з тим, що в даній події відсутні ознаки кримінального правопорушення». У додатку до відповіді-реагування на заяву потерпілого прикріпили висновок дільничного інспектора п. Григоряка про результати розгляду матеріалів перевірки, згідно з повідомленням лікаря Сторожинецької ЦРЛ Портного. Ні імені лікаря, ні його висновку – одне слово, якась абракадабра. Цитую: «Результат висновку (?- авт..): 1. Перевірку по даному зверненню закінчити. 2. Надати Прискорнику М.Є та Бендюл М.М мотивовану відповідь». Геніальні в нас дільничні – нічого не скажеш!
А щодо Петра Прискорника, який нині у важкому стані в обласній лікарні – мовчок. Бо тут завдання складніше – як приховати очевидне? І пригадався мені в тему до цього анекдот. Приходить чоловік додому та застає дружину в ліжку з коханцем. А вона йому: «Люблю лише тебе! Не вір очам своїм – вір совісті моїй». Ось так і в нашій ситуації: чоловік на лікарняному ліжку, його легені набрякли, в них вода, його готують до операції, а той, хто побив його, в очах міліції не винен?
До речі, а що там хуліган, запитаєте? Що поробляє Андрій Олійник, який скалічив щонайменше трьох людей? А нічого! Живе собі далі у Старих Бросківцях і, за словами сусідів, ще й жінку свою час від часу побиває.
Із цієї не вельми веселої історії напрошується й кілька невеселих висновків. Як на мене, дуже непрофесійно повелися як правоохоронці, так і лікарі району. Доступ до інформації про діяльність дільничних інспекторів у людей надзвичайно обмежений. А ще в правоохоронців, можна дійти висновку, просто відсутні знання щодо прав людини. Тому вони, мабуть, і не поспішають реагувати на звернення громадян. І все це на тлі новацій, що запроваджуються у вітчизняних правоохоронних органах, виглядає дуже непристойно. Тим паче, що весь цей «бєспрєдєл» твориться лише у 20 кілометрах від Чернівців.
Виникає питання також до прокуратури Сторожинецького району: чому такий порядок в Сторожинецькому райвідділі відносно розгляду заяв громадян про скоєння злочину?
