Правоохоронці масово використовують провокації, щоби покращити статистику або й заробити
Скільки є і скільки ще буде в Україні жертв, яких заради підвищення показників розкриття злочинів розіграють у своїй грі, мов пішаків, оперативники? А скільки ще буде поламаних доль і скільки людей сяде за ґрати задля поліпшення матеріального статку правоохоронців? І скількох «неугодних» таким чином усунуть з посад? Про цю пікантну ситуацію у судових справах розмірковує адвокат Віктор ІЛЬНІЦЬКИЙ.
Сумна історія з життя…
Це сталося в Чернівцях. Молоде подружжя програмістів з двома малолітніми дітками перебивалося тимчасовими заробітками – створенням рекламних, комерційних, навчальних, музичних сайтів. У пошуках замовлень постійно давали оголошення у виданні «ВІД і ДО». Черговий раз до них зателефонували. На зустріч пішла дружина. Незнайомець поцікавився, скільки буде коштувати робота по створенню сайту. Отримавши відповідь, пояснив, що заплатить у 5 разів більше за те, що просять розробники, тобто 1000 доларів, та ще візьме на себе всі витрати, пов’язані з реєстрацією сайту, але він хоче створити платний порнографічний сайт. Молода жінка пояснила, що вони не створюють такі інтернет-продукти. Невідомий наполегливо просив не поспішати з відмовою, а добре подумати.
Вдома подружжя гостро сперечалося, та, нарешті, чоловік прийняв пропозицію невідомого, бо у них були борги за комунальні послуги, на часі – виплата кредиту та інші фінансові проблеми.
«Замовник» окреслив своє завдання щодо створення сайту, видав кошти на придбання б/у ноутбука, і кошти на покриття технічних затрат. Як ви вже здогадались, ним був представник правоохоронних органів. Він знайшов жертву і процес пішов. До керівництва пішов рапорт, що поступила оперативна інформація про родину, яка займається створенням порнографічних сайтів. Резолюція керівника на рапорті – і кримінальне провадження відкрито. Далі – стандартна процедура: дозвіл на проведення оперативної закупівлі товару (порнографічного сайту) з застосуванням віде-аудіо запису з метою створення доказів.
Передачу платні за виконану роботу призначили в одному з кафе міста, а далі за сценарієм – вилучення коштів, перепис номерів купюр, присутність понятих. А наступного дня ще й заяви 3-х чернівчан надходять, які «випадково» натрапили на порносайт і їхньому обуренню не має меж.
У результаті розробникам сайту пред’явили звинувачення за ст. 301, ч.3 КК України – виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів. Вирок – 3 роки позбавлення волі. І тільки завдяки адвокату вдалося пом’якшити цей жахливий для сім’ї вирок на 2 роки з відстрочкою та випробувальним терміном. Наочно видно провокацію злочину. Апеляційна та касаційна скарги засуджених результатів не дали. Вирок залишився в силі.
Факти провокування злочинів множаться…
– Аналізуючи деякі гучні матеріали кримінальних проваджень, і не дуже гучні, приходжу до висновку, що окремі люди, яких звинуватили у скоєнні злочину, просто стали жертвами провокації з боку оперативних працівників правоохоронних органів.
– Вікторе Антоновичу, як адвокат-практик роз’ясніть, будь ласка, що таке провокація в юридичному розумінні, і чи захищений наш громадянин від провокаційних дій з боку правоохоронних органів?
– Питання цікаве, актуальне і на часі. Мабуть, серед ЗМІ ви перші, хто взагалі поставив питання про провокацію у юридичній площині. Бо, зрештою, цього тлумачення взагалі нема, хоча, як на мене, його вже давно треба викласти у Загальній частині Кримінального кодексу України самостійною нормою, яка б описувала поняття та ознаки провокації злочину (кримінального правопорушення). До слова, у фільмах це доволі розкручена тема.
В Особливій частині кримінального кодексу України є стаття 370, яка передбачає відповідальність лише за провокацію хабара. Там вказано, зокрема, що «провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоби потім викрити того, хто давав або взяв хабара, – карається обмеженням волі на строк до 5-ти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років». Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Як бачите, чіткого поняття і ознак провокації не має. Це просто диспозиція статті 370 КК України.
– Чому ж кримінальна відповідальність тільки за провокацію хабара? А провокацій інших злочинів не існує?
– Можу навести десятки прикладів з провокацією інших злочинів: збуту наркотичних засобів (ст. 307), ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301), створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302), торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149), сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303), і ще багато інших провокацій злочинів, через які люди отримали серйозні строки покарань, а оперативні працівники – показники своєї роботи.
– А чи можна таку провокацію припинити?
– Для цього потрібні відповідні умови і, найперше, контроль за діяльністю окремих підрозділів оперативних працівників на предмет провокації. Крім того, треба якось видозмінити звітування про показники роботи.
Зі створенням Національного антикорупційного бюро України, де працюватимуть 242 детектива, також виникнуть питання щодо показників їхньої роботи. Спокуса до провокацій буде велика.
Кримінальний Кодекс вимагає змін і доповнень
– А якщо когось не влаштовує той чи інший високопосадовець або й просто чиновник, чи дає влада гарантії, що проти нього не буде застосована провокація? Мабуть таки ні…
– Не мабуть, а таки точно – жодних гарантій влада не дає, нікому. Саме тому зараз негайно треба внести зміни і доповнення до Кримінального Кодексу України. У мене в практиці доволі часто зустрічаються справи, де простежується провокація злочину. Тому над цією темою думав, працював і, нарешті, застосував європейський досвід.
– Тож поділіться своїм баченням і досвідом захисту громадян від провокацій…
– Головне полягає в тому, що цей захист держава повинна взяти на себе. Якщо цього не станеться, постраждають невинні пересічні громадяни і високі чиновники. Як це має відбутися? Найперше – внести змін і доповнення до Кримінального Кодексу України.
Та почнемо з поняття й ознак провокацій злочину.
– Це коли міліціянти заганяють людину в кут нібито для праведної мети, змушуючи її скоювати злочин, який вона за звичайних обставин ніколи б не вчинила? Так? Тобто люди в погонах формують злочинний умисел?
– Так, і тут, на жаль, не визначений не тільки юридичний, а й моральний аспект. І скільки ще буде жертв, яких розіграють у своїй грі, як пішаків, оперативники, скільки доль буде поламано, скільки людей сяде за ґрати заради показників розкриття злочинів, скількох «неугодних» таким чином усунуть, ще невідомо.
– І що ж робити, як рятуватися від такого свавілля?
– Потрібно внести зміни та поправки до Кримінального Кодексу України. Або ж, принаймні, користуватися тими європейськими законами, які ратифікувала Україна. Бо методика тестування, викладена у постанові Європейського суду, дає змогу виявити, чи не виходила ініціатива скоєння злочину з боку оперативних працівників та їхніх агентів.
Практика Європейського суду з прав людини і поправки, які потрібно внести до КК України
4 листопада 2010 року Європейський Суд з прав людини виніс постанову по справі «Банніков проти Росії», де не тільки узагальнена, а й отримала подальший розвиток практика Європейського Суду в справах з провокації злочинів.
Вивчення цієї постанови дає найбільш повну уяву про те, які дії влади, в особі правоохоронних органів, Європейський Суд вважає провокацією, і на які моменти необхідно звертати увагу судам при розгляді справ, де виникає питання провокації.
У вказаній постанові Європейський Суд найбільш чітко сформулював методику тестування, яку він використав при розгляді справ, щоби відрізнити провокацію від допустимої поведінки правоохоронних органів.
Так, у першій частині тесту Європейський Суд надає оцінку діям влади і встановлює, а чи був би скоєний цей злочин без втручання влади (правоохоронних органів)?
У другій частині тесту Європейський Суд надає оцінку тому, а чи був первісно відсутній умисел на скоєння злочину і чи не сформувався він виключно в результаті підбурювальних дій оперативних працівників і їхнього агента? Чи не провокували і не підбурювали вони особу до скоєння злочину?
Європейський Суд чітко вказує, що провокація злочину має місце тоді, коли умисел на скоєння злочину первісно був відсутній і сформувався виключно в результаті провокувальних і підбурювальних дій оперативних працівників або їхніх таємних агентів.
Головне питання також у тому, від кого виходила ініціатива скоєння злочину.
Аналогічний підхід до практики розгляду справ про провокацію злочину Європейський Суд також висвітлює у своїй Постанові від 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Російської Федерації».
Крім цього, надзвичайну важливість для судової практики по розгляду справ про провокацію злочину мають аналіз і висновки, сформульовані у Постанові Європейського Суду по справі «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року.
Судова практика Європейського Суду з прав людини відносить провокацію злочину з боку влади до грубих порушень прав людини і грубого порушення п.1 ст.6 Європейської Конвенції (принцип справедливого судового розгляду) і чітко наголошує, що провокація злочинів в сфері кримінального судочинства є недопустимою, а будь-які дії, скоєні в результаті провокації чи іншої незаконної оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів, є незаконними, а докази, отримані з порушенням прав людини і закону – недопустимі.
При розгляді кримінальних справ на місцях, судді вже повною мірою стали звертати увагу на судову практику Європейського Суду з прав людини, а також стали керуватись нормами законодавства «Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод». Україна є учасницею даної Конвенції і ратифікувала її.
Такий підхід випливає з нового кримінального процесуального кодексу України.
Ст.9 Конституції України чітко вказує, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У новому кримінальному процесуальному кодексі України вже чітко закріплено посилання на практику Європейського Суду з прав людини. Так, ст.8 (Верховенство права) КПК України вказує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини. Ст.9 (Законність) КПК України наголошує, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
З прийняттям нового кримінального процесуального Кодексу України, а також аналізу практичних рішень Європейського Суду по правам людини, видно, що провокація злочину з боку посадових осіб правоохоронних органів, так і інших категорій громадян визначається незаконною і неприпустимою. У зв’язку з цим, держава зобов’язана визнати такі дії злочинними і встановити кримінальну відповідальність. В Загальну частину Кримінального Кодексу необхідно ввести самостійну норму, яка б описувала поняття і ознаки провокації, а в Особливу частину ККУ, взамін чинної сьогодні ст.370 КК України, яка встановлює відповідальність лише за провокацію хабара, ввести відповідальність за провокацію будь-якого злочину.
– Вікторе Антоновичу, що ви порадите пересічним громадянам, які вже стали жертвами провокації злочину? Або ж скажіть як діяти, коли таке трапляється…
– Якщо громадянин України став жертвою провокації злочину зі сторони правоохоронних органів чи їхніх агентів, необхідно обов’язково звертатись за кваліфікованою допомогою до адвоката. Якщо у людини відсутні кошти, то держава зобов’язана надати безкоштовну правову допомогу через своїх адвокатів. І даними послугами потрібно користуватись. Необхідно розповісти своєму захиснику до дрібниць зміст справи. Невідкладно разом з захисником подати скаргу до прокуратури, в якій викласти своє бачення події та чітко все аргументувати.
«Стаття 370. Провокація злочину.
- Провокація злочину є навмисна одностороння діяльність особи, направлена на моделювання поведінки іншої особи так, щоб ця керована поведінка мала би ознаки злочину з метою створення в подальшому штучних доказів, які б послужили приводом та підставами для відкриття кримінального провадження з корисливих мотивів, отримання показників в роботі чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, – карається
- Те саме діяння, вчинене з використанням службового становища, а також особою в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності або особою, діючої у співробітництві з такою особою, в тих же цілях, – карається.
- Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, або за попередньою змовою групою осіб, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, в тих же цілях, – карається –
Валерій ПЕТРЮК, «Версії»
