Прочитав гарний блог у ЖЖ Оленки Білозерської (боєць Правого сектору), яка закликала не слухати високопосадових військових чиновників, штабних щурів, а слухати зведення гідрометеослужби. Як тільки-но грунт підсохне і танки й інша техніка не будуть грузнути в багнюці – наступним містом загарбання російськими сепаратистами-терористами стане Маріуополь, – вважає Білозерська.
Я не панікер і не песиміст. Я – реаліст і поділяю думку Олени Білозерської. Якщо глянути на карту розмежування військ після захоплення терористами Дебальцевого – фронт на тій ділянці вирівняно. Ба більше – терористи оголили залізничний вузол і здобули дорогу М-04, яка сполучає Дебальцеве з Донецьком. Тепер гляньте ще раз на карти РНБО. Зверніть увагу на стратегічну автотрасу Н-20. Вона рівненько поєднує з півночі на південь Донецьк з Маріуполем. Там зараз між нашими військами і сепаратистами невеличкий вакуум. Тож, якщо сепаратисти його заповнять і вирівняють – загарбники зможуть контролювати цю важливу автотрасу. А відтак, якщо загарбникам (не дай Боже) удасться заволодіти Маріуполем, далі піде взяття під контроль автотраси Е-58 на Бердянськ, Мелітополь і сполучається з автострадою Е-105. А траса Е-105 – це прямий сухопутний шлях на Кримський півострів через Якимівку, Чонгар, Медведівку, Джанкой, Сімферополь, Севастополь…
І лише після цього етапу російської агресії можна буде сподіватись що експансія наших земель на деякий час буде припинена. Тому не слухайте колискові пісні міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, що все вщухло, настало перемир’я і миротворчі збройні підрозділи ЄС – EUFOR Україні вже ні до чого. Мовляв, місія ОБСЄ вже й сама впорається.
Дай Боже, щоб я помилявся, але чудес на війні не буває. А вірити в мудрість та твердість українського військового керівництва – себе дурити.
Ростислав ДЕМЧУК, Агентство Євроатлантичного співробітництва (АЄАС) – спеціально для «Версій»
