Ювілейна дата – 100 років від дня народження лідера ОУН Степана Бандери – привід до переосмислення радянських кліше і новітніх стереотипів. Зрештою, дискусії довкола цієї людини не вщухають уже понад півстоліття.
Кожний народ має у своїй історії досвід боротьби за незалежність і видатних лідерів, які у вирішальні моменти брали на себе відповідальність за долю батьківщини. Французи мали Жану Д’Арк, поляки – Костюшко, швейцарці – Вінкельрода, а ми – Степана Бандеру. Саме з таких особистостей вибудовується хребет нації. Нині ж уже від нас залежить, буде цей хребет гнутися перед волею інших держав чи буде триматися гідно і прямо.
«Версії» пропонують читачам подивитися на образ Степана Бандери очима окремих буковинських політиків у світлі сучасних проблем української державності.
З нагоди 100-річчя від дня народження визначного провідника УПА Степана Бандери у сусідніх Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській областях відбулися велелюдні урочистості. Зокрема, в Івано-Франківську йому встановили пам’ятник. У Чернівцях же влада, хоч і формально оголосила 2008-й Роком Степана Бандери, намітивши низку заходів з популяризації цієї фігури та історії УПА, відбулася незначними формальностями, і цим підкреслила, що переважна частина владних номенклатурників – вихованці комуністичної партіїї, яка люто ненавиділа все, що було носієм незалежницької ідеології,– наголосили учасники Блоку Національних Сил Буковини (БНСБ) на прес-конференції, присвяченій ювілею націоналіста №1 України.
Петро КОБЕВКО, депутат обласної ради, член БНСБ:
– Чернівецька обласна рада звернулася до Президента з ініціативою присвоїти Степану Бандері звання Героя України. З такою ж ініціативою звернулися Івано-Франківська, Тернопільська, Львівська області. На жаль, реакції поки що немає. Попри те, два роки тому ми і подумати не могли, що ВР у нинішньому її складі визнає день народження Бандери, тобто 1-е січня, офіційним державним святом. Нині це сталося! Ми впевнені, що Степана Бандеру буде визнано Героєм України. У нас є і мають бути власні Герої, щоби нам не нав’язували чужих!
Остап ЮРІЙЧУК, УРП «Собор»:
– Наша влада не має того високого духу патріотизму, що мав його Степан Бандера. Нам бракує поняття служіння державі. Зрозуміло, що на фоні такої особистості, як Бандера, будь-яка чинна політична сила виглядає блідо. Тому ніхто й не поспішає визнавати його.
Зрозуміло також, чому Москва поливає брудом УПА й Бандеру. Бо коли розсекретять архіви і відкриється вся правда про діяльність Москви в Україні, багато що зміниться у свідомості людей. А цього бояться. Недаремно ж колись генерал Де Голль сказав, що якби він мав таку армію, як УПА, Франція була б непереможна!
Ми повинні відродити дух українського патріотизму. Іншого шляху до повноцінної держави просто немає!
Олександр БУРДЕНЮК, Рух:
– За 17 років незалежності Україна так і не здобула української влади, яка відстоювала б інтереси народу. У нас відсутня патріотично-виховна робота. Інформаційний простір на 70% заповнений чужинською мовою.
Скажіть, чому дотепер УПА не визнана нашою державою? Адже завдячуючи саме її самовідданій боротьбі стала реальністю наша незалежність! Натомість нинішня влада не боронить державні інтереси, а стоїть на захисті приватних. Саме тому ситуація в Україні є небезпечною.
Історична довідка:
Степан БАНДЕРА грав у шахи і на мандоліні
Степан Бандера народився 1-го січня 1909 року в Старому Угринові Калуського повіту в сім’ї місцевого пароха Андрія Бандери та Мирослави Глодзінської, доньки попереднього пароха цього села. Батько був парламентарієм ЗУНР, капеланом УГА. Один з родичів по матері, Ярослав Весоловський, – послом Віденського парламенту.
Степан Бандера був активним членом «Пласту», причому вступив до цієї молодіжної організації по двох роках наполегливих тренувань, бо через ревматизм не міг здати необхідні нормативи. 1927 року закінчив Стрийську гімназію. З 14-ти років заробляв собі на власні видатки лекціями. У 1922-му померла від туберкульозу горла мати.
Ставши студентом аграрного факультету Львівської «Політехніки» в Дублянах поблизу Львова, бере активну участь у студентському житті, керує хором, співає, грає на гітарі, мандоліні, займається бігом, плаванням, баскетболом, туризмом, шахами тощо. І водночас уже веде підпільну політичну роботу.
Тогочасна Галичина перебувала під жорстокою окупацією Польщі. Стихійний опір українського населення був масовим. 1933 року Євген Коновалець призначає молодого політика провідником краю. Молодіжне крило ОУН почало з організації «атестатів» (нападів) на функціонерів польської влади.
1934 року Бандеру заарештовують: на судових процесах у Варшаві та Львові 1936 року його засуджено до смертної кари із заміною на довічне ув’язнення.
Після окупації Польщі німцями Бандері вдається втекти з в’язниці. У серпні 1941-го він формує українську владу у Львові і проголошує Акт про відновлення Української Держави – за що був арештований уже німецьким окупаційним режимом і кинутий до концтабору Заксенхаузен. По звільненні, згодом в еміграції, продовжував активну політичну та ідеологічну роботу проти окупаційного совітського режиму.
В жовтні 1959-го убитий в Мюнхені наймитом КДБ Сташинським.
Олена КАЛМИКОВА, «Версії»
