Під такою назвою відбувся концерт академічного камерного оркестру «Capriccio» та солістів Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка, присвячений 77-им роковинам від дня народження фундатора сучасної української естрадної музики, чий доробок складається зі 107 пісень, Володимира Івасюка. Та родзинкою незабутньої імпрези стала інструментальна музика композитора, на жаль, менш відома як в Україні, так і в світі…
Наш улюблений камерний…
Здавалося б, фанати геніального композитора знають про нього все: і те, що він за освітою професійний лікар і скрипаль, який, попри це, був ще й чудовим виконавцем пісень і гітаристом, грав, окрім того, на фортепіано та віолончелі, досконало володів пензлем, залишив по собі талановиті портрети в різних техніках – акварельні сестри Оксани, автопортрет і батьків портрет олівцем…
Та значно менше відома його прихильникам інструментальна музика Івасюка. Хоч на його рахунку 53 інструментальні твори. А ще ж була музика до кількох театральних вистав. І все це лише за… 30 років, відпущених йому долею! Незрівнянний рівень геніальності!
Одним із перших на Буковині зацікавився класичною музикою нашого земляка скрипаль, народний артист України Павло Чеботов. Кілька десятиліть тому у Чернівцях уперше прозвучала Івасюкова «Мелодія» у виконанні академічного камерного оркестру «Capriccio» під орудою саме Павла Чеботова. Затамувавши подих, слухали цей твір чернівчани та гості міста і нині. Та я забігла наперед.
І саме нині, до 77-их роковин від дня народження маестро, у філармонійній залі звучали його неперевершені інструментальні твори. Концерт розпочався виступом солістки філармонії Богдани Зайцевої-Чебан a cappella – що у перекладі з італійської означає «у каплиці», себто тільки голосом без музичного супроводу – української народної пісні «Суха верба». І родзинкою імпрези стала аранжована Чеботовим сюїта Івасюка для камерного оркестру «Суха верба».
Дует двох скрипок народного артиста України Павла Чеботова та заслуженої артистки України Людмили Шапко завжди вражає своєю ніжністю та віртуозністю водночас.
Як розповів Павло Чеботов, твір був написаний для квартету. Створив його Володимир Івасюк після того, як записав народну пісню «Суха верба» від свого кіцманського дядька: «Ознайомившись з нотами, я зрозумів, що така музика має звучати, – поділився П. Чеботов. – А хтозна, коли виконають цей твір у складі квартету… От я і вирішив перекласти ноти для нашого камерного».
Порадував меломанів і виступ піаністки Августи Шишкіної, стипендіатки Президента. А ще, незабутні пісні легендарного Івасюка звучали, безперечно, в дещо незвичному – бо не естрадному – виконанні Богдани Зайцевої-Чебан, лавреатки обласної мистецької премії ім. Сіді Таль, яка неодноразово здобувала перемогу на всеукраїнських та міжнародних конкурсах, та заслуженого артиста України Володимира Фісюка.
Володимир фісюк та Богдана Зайцева-Чебан співали і разом, і окремо…
А що саме звучало, легко здогадаємося з допису у фейсбуці, яким філармонія запрошувала прихильників музики відвідати концерт:
«Пропонуємо разом з артистами «зустріти весну своєї долі в полоні у пісень», «відчути ніжний подих літа у пахощах пізніх жоржин», на крилах вітру полетіти у «далекі гори, у високі полонини», отримати «запрошення у сни свої, щоби повірити у те, що збудеться колись», вклонитись Матерям і віддати шану Синам глибинно-зворушливою «Баладою про Мальви», зачерпнути життєдайно-цілющі краплини з дзвінкого «Водограю», взяти «пісню собі на спомин»,– і хай та «пісня буде поміж нас».
На концерті з нагоди роковин, як завжди, була присутня вся велика та дружна родина Івасюків.
І чернівчани різних поколінь – і ті, що пам’ятають перші виступи юного Володі – і всі наступні шанувальники творчості Маестро Івасюка.
Людмила Чередарик, фото автора
