Сніжно-білий костюм, відкрита посмішка і гарний настрій. У чернівецької Снігуроньки Ірини Білоус – гаряча пора. Від дев’ятої ранку до пізнього вечора вона дарує дітям… казку.
– Пам’ятаю, коли була маленькою, батьки запросили до нас у гості Діда Мороза та Снігуроньку. Я була в захопленні, для мене вони були справжнісінькими! Розповідала віршики, співала пісні…
Таке запам’ятовується на все життя, – каже Ірина. – Тож, коли 2001 року мої друзі – Діди Морози – запропонували мені спробувати побути Снігуронькою, одразу погодилася.
Пам’ятаю, спочатку працювали експромтом: ані сценарію, ані заздалегідь підготовлених віршиків – нічого. Взяли в оренду костюми і – вперед! Було по 8-10 замовлень на день. Наші перші новорічні свята стали справжньою школою.
Уже незабаром Іра навчилася писати сценарій, запам’ятала майже сотню новорічних віршиків. І костюм Снігуроньки має тепер власний: мама пошила.
– Півгодини нашої роботи коштує 100 гривень, – розповідає Ірина. – Нині маємо по 15 замовлень на день. Втомлюємося, звісно, але така робота приносить радість і щастя.
Буває, приїжджаємо до однієї дитини, а з нею по сусідству живуть ще двоє-троє діток. Батьки, зустрівши нас, просять і до тих завітати. Хіба можемо відмовити малечі?.. Звісно, приходимо з подарунками й піснями.
Пам’ятаю, якось завітали до братика й сестрички. Хлопчик зрадів, а дівчинка – їй років 12 було – недовірливо сказала: «Ви несправжні…». Аби розвіяти сумніви, запропонували, що ми вгадаємо її ім’я (а про це, звісно, нас попередили батьки). Коли вгадали, дівчинка аж почервоніла від сорому. Але свій подарунок отримала.
Був і ще один зворушливий випадок у практиці Снігуроньки. Про нього вона й зараз розповідає зі слізьми на очах.
– Нас запросили батьки 3-річного Сашка. Ми привіталися, почали знайомитися, розпитувати, чи був він чемним протягом року… Раптом хлопчик запитав: «А можна я вам пісеньку заспіваю?». Заліз на стільчик і заспівав.
Власне, нас це не здивувало, а от батьки були ошелешені: вони стояли біля дверей і плакали, – каже Ірина Білоус. – Уже потім вони розповіли нам, що Сашко ніколи не співав, як його тільки не вмовляли. Відтоді ми щороку до нього навідуємося – і він завжди нам співає.
Олена БУКОВИНСЬКА, «Версії»
