Кількість людей із поломаними руками-ногами почала зростати від 24 грудня й під кінець року, що минув, досягла апогею, збільшившись удвічі.
Як бачимо, всі потерпілі навіть не вміщаються у коридорі травмпункту лікарні швидкої допомоги, тож їм доводиться стояти й поза його межами…
Адже, якщо 25 грудня було понад 20 звернень із переломами, то 29 грудня їх зафіксували вже 58. Цифри отримані у травмпункті Чернівецької лікарні швидкої допомоги, який функціонує цілодобово. Хоч і в міському закладі, де обслуговують потерпілих лише вдень, ситуація аналогічна.
Безсумнівно, що травмованих було б значно менше, якби чернівецькі тротуари вчасно посипали, як годиться, піском чи сіллю. Оскільки це зробили – і то лише деінде! – тільки за кілька днів від виникнення ожеледиці, то й пересуватися ними було не те, що вкрай складно, а й до біса небезпечно!
Чернівецький міський голова Роман Клічук пояснив ситуацію тим, що в комунальних службах бракує людей через війну. Цього не заперечиш, та все ж вихід, за наявності бажання, завжди можна знайти. Не сумніваюсь, що мешканці квартир і будинків самотужки посипали б піском тротуари довкола, якби їм його завезли…
Не знаю, чим пояснити цей феномен, та для наших комунальних служб зима завжди приходить раптово й неочікувано – адже так було і до війни.
Людмила Чередарик
