Спелеологи відзначають “Всесвітній спелеопост” 4 липня
Але не тільки про свято.
А й про «підземну» війну, яка ще попереду.
І про наукову цінність спелеологів.
Та про карстове невігластво місцевої влади.
На знімку фрагмент підземної галереї під резиденцією митрополитів Буковини у Чернівцях.
Усі спелеологи планети Земля 4 липня відмічають своє «професійне» свято, хоча офіційно така професія кваліфікаційно відсутня в усіх країнах, окрім Стамбульського університету.
Цієї ж осені чернівецькі спелеологи будуть відмічати 52 річницю з часу заснування обласного спелеоклубу «Троглодит». За ці роки спелеоклуб своєю діяльністю довів, що громадська організація цього специфічного спрямування у своїй діяльності, надто її результатах, здатна зробити більше, працюючи ефективніше і корисніше, за будь-яку державну структуру при всіх їх потугах. Тим паче, що державних спелеологічних структур не існує в усьому світі, і це є нашою екологічною нішею у забезпеченні життєдіяльності суспільства.
Результати зусиль «Троглодита» на теренах Буковини вражають, про що буде йтися в наступних публікаціях. Крім вирішення суто науково-дослідницьких проблем, уже досліджено десятки випадків негативних наслідків і проявів карсту, зокрема, катастрофічних провалів, штучних підземних порожнин – ходів, вирішено ряд суттєвих екологічних проблем
На жаль, війна з російським агресором з усіма її обмеженнями не дозволяє проводити діяльність на належному рівні. Більшість чоловічої половини спелеоклубу захищає вітчизну у складі збройних сил України, решта членів бере посильну участь у волонтерському русі. Вже маємо, на жаль, болючі втрати.
І тут цілком закономірно постає питання професійного використання навичок спелеологів у проведенні військових дій. В Україні спелеологів не так уже й багато, щоб марно втрачати цей безцінний ресурс і досвід праці у замкненому підземному просторі. Далеко не всі військові здатні боротись з ворогом у незвичних для людського організму умовах, і тут не допоможуть жодні накази. А «підземних справ», де потрібні знання спелеологів, попереду багато. Доведеться звільняти Крим, де в горах сотні печер різних розмірів, здатних розмістити окупантів. Там же відомі Багерівські та Аджімушкайські багатокілометрові лабіринти штолень в околицях Керчі, які колись прихищали партизан. Чекатимуть українських визволителів підземні штольні з потужними військовими складами у Ковбасній на терені лівобережного Придністров’я в 3-х кілометрах від українсько-молдовського кордону поблизу Рибниці. Є багато й інших вкрай цікавих і небезпечних місць.
Тож цілком назріла потреба у створенні спеціальних спелеологічних підрозділів збройних сил України, орієнтованих на виконання таких специфічних військових завдань. Для цього конче необхідно вже сьогодні зібрати розпорошених по всіх родах військ спелеологів у єдиний ударний кулак і використовувати його з користю для справи у вирішенні спеціальних «підземних» завдань. Ця пропозиція нами була передана до Генерального штабу збройних сил України, проте там ще «не дозріли» до усвідомлення її важливості.
А зволікати, думаю, не варто. Факти – вперта річ. Зокрема, за свідченнями деяких кримських спелеологів, що переметнулися до окупаційного режиму, вони ще в 2016 році отримали наказ міністра Сергія Шойгу виявити і дослідити підземні порожнини, що мають оборонне значення, та створити атлас і кадастр печер окупованого Криму для потреб російського міністерства оборони. Ворог не дрімає! Згадаймо відносно вдалу спецоперацію росіян під Авдіївкою, де вони по підземній галереї зайшли в тил нашим захисникам. Слід нагадати і про відому спецоперацію ворога під Суджею, де загарбники 17-кілометровою трубою газопроводу намагалися повторити аналогічну спробу; задум гарний і підступний, але виконання, як завжди, було суто рашистсько-росіянське. То що, українці знову такі вайлуваті?
Тут саме час ще раз згадати суто цивільну справу – провал під залізничною колією у Драниці, що наочно демонструє безпорадність місцевої влади та чиновників, їх карстове невігластво на тлі і всупереч 50-річної плідної діяльності «Троглодиту». Чомусь для виявлення причин колапсу викликали зі Львова геодезистів, тоді як це справа геологів зі спелеологічною підготовкою, а не землемірів. Натомість зігнорували місцевий Інститут геотехнічних проблем у Чернівцях, який має і досвід, і знання про геологічну будову Буковини, і спеціалістів-буровиків, і відповідні технічні можливості? Чому справа зависла на пустопорожньому місці¸ і чому ще й досі не визначений той, хто буде доводити справу до логічного і грамотного кінця? Чи спелеоклубу збирати їх всіх до купи і читати курс лекцій з елементарного карстознавства?..
Віталій Коржик, спелеолог
