Ми їли яблука з дерева, посадженого Назарієм

У Чернівцях відбулася Всеукраїнська нарада-семінар координаторів програми Intel® «Навчання для майбутнього», яка покликана допомогти вчителям середніх шкіл і студентам ВНЗ опанувати ефективні педагогічні та інформаційні технології для проектно-дослідницької роботи школярів. Учасники наради разом з кореспондентом «Версій» відвідали на Вижниччині малу батьківщину Назарія Яремчука.

Погода стояла напрочуд гарна. І навіть сніг, що вже біліє в горах, не засмутив, але здивував наших гостей. Всі ми прагнули помилуватися осінніми Карпатами, соковитим контрастом зеленої та золотисто-брунатної прохолоди. Та найбільше ми прагнули відвідати музей-садибу славетного земляка.

«Смерекова хата, батьківський поріг,
Смерекова хата – на крутій горі.
Як прийду до неї, коліном припаду,
Грудочку землі своєї до вуст прикладу…»

Коли їхали автобусом, співали пісні Яремчука. Коли підійшли до садиби, теж лунали пісні Назарія, його чудовий голос.

Нас гостинно зустріла Катерина Яремчук, рідна сестра Назарія. На її обличчі проглядаються знайомі риси, особливо, коли посміхається. Спокійним, ніжним, лагідним голосом вона розповідає про свою родину, про брата так, ніби він живий.

В кімнатах затишно, відчувається аура щирості, доброти, пісні й любові. На стінах портрети співака, фото родини, перші сценічні костюми Назарія. На столі багато світлин різних часів. На жаль, поки не оцифровані, як нам сказала пані Катерина. Багато людей дивляться їх, тримають у руках. Тому, щоби зберегти їх, звичайно, краще оцифрувати. Нині таке можуть зробити навіть школярі місцевої школи. З огляду на сучасні можливості комп’ютерів, можна створити не лише базу даних, а й веб-сторінку садиби-музею.

Серед експонатів і охайні шкільні зошити Назарія, конспекти університетських лекцій. Пані Катерина показала також заборонену літературу, яка лежала на горищі будинку майже 54 роки – «Основи хЕмії» (це зараз ми говоримо: «хімія») 1910 року видання та «Українську енциклопедію», яка пробита кулями.

На порозі садиби на рушнику лежить кошик з яблуками з дерев, які посадив Назарій. Цими яблуками нас пригостила пані Катерина.

«Україно, прихилюся я до тебе,
Помолюся за твоє безкрайнє небо.
Твоя мова калинова, солов’їна
Зігріває моє серце Україна… Україна!»,

– саме ця музика Назарія Яремчука і голос співака линули, коли ми виходили з музею-садиби…

Не хочеться говорити в минулому часі, адже Назарій Яремчук – легенда.

Тетяна СПОРИНІНА, спеціально для «Версій»