Дві молоді матусі сидять на лавці, п’ють пиво, лузають насіння і розмовляють матом. Їхні молодші сини сплять поруч у візочках, а старші – б’ються палицями й каменюками в іншому кінці двору.
Це не епізод з життя неблагополучних родин. Це – будні моїх сусідок-одноліток, які доглядають і, головне, «виховують» дітей. Їхні чоловіки тим часом або на роботі, або просто лежать на диванах. Принаймні, за 5-6 років життя старшеньких хлопчиків не пригадую випадків, коли б ці діти гуляли з татками.
Одного разу, не витримавши, поцікавилася, чи не бентежить сусідок те, що діти бачать і чують усе це неподобство. «Тихо! – зашикали вони, – коли діти підбігають, ми кажемо, що пляшки забули погані дяді».
Що ж до немовлят у візочках, то мами взагалі не переймаються: «Вони ж зовсім малі, позабувають усе, що чули і бачили! А чоловікам нашим усе «пофіг», вони навіть візки додому на п’ятий поверх не заносять»… Нині це називається «благополучна сім’я».
Картинка з нашого двору стала вже настільки звичною, що можна було б і не згадувати. Але випадок, за яким довелося спостерігати днями, шокував ще більше.
Молода симпатична мати вела за руку дівчинку років 7-8. Дитя радісно підстрибувало і випадково наступило на мамину ногу, за що його тут же побили. Дитя розплакалося. «Ах ти, скотина! От візьму і відведу тебе завтра до татка на весілля. Нехай його нова с…ка побачить, яка в її чоловіка донька-ідіотка!»…
…Учора моя мама розповіла, що старенький родич її приятельки, який має двох дітей, живе самотньо, а сини знати його не хочуть, бо ж усе життя той тільки пив і бив дружину та дітей. А тепер згадав, що він – батько, в якого чомусь виросли жорстокі та неуважні діти…
«Ти виросла красива і розумна, ти – успішна», – кажуть мені ті самі сусідки. Усе просто: я ніколи не бачила маму ані з пивом, ані з насінням. Гуляти до парку взагалі ходили тільки з татом. Батьки водили до цирку, на дитячі вистави, читали книжки і завжди казали, що їхня донька – «найгарніша і найрозумніша». Може, тому така й виросла?
Лєра ЯСНИЦЬКА
