Так виглядає табір «Буковинське орлятко» влітку. Взимку, навесні та осінню він, зрозуміло, не функціонує. Та коли до Чернівецької області почали прибувати вимушені переселенці, постало непросте питання їхнього розселення. Адже на Буковину за короткий проміжок часу прибуло понад 100 тисяч українців – втікачів із зайнятих ворогом територій та районів і областей, де точаться бойові дії. Про те, як вирішувалися проблеми вимушених переселенців розповіла на своїй фейсбук-сторінці Наталка Дембіцька:
– Питають, куди зникла і чому не пишу. Пишу. Вночі, коли не можу заснути. Чи коли не можна засинати. Мені легше, коли пишу. Кожна буква, кожне слово забирає з душі трохи болю. Лишень зараз на біль накладається лють. А ще – хороша політична памʼять, любов до логіки та причинно-наслідкових звʼязків. Тому все написане поки що терпить лише мій ноут. І про все це – потім. Але є дещо, чим я дуже хочу поділитися, тим паче, зараз, коли вже можу трохи відволіктися.
Отже, ще два місяці тому я писала, що заселити людей у дитячий відпочинковий табір неможливо: самі приміщення – без опалення, та й існуючу систему подачі води при низьких температурах запускати стрьомно. Так це і було, доки 7 березня до мене не приїхали представники компанії Fozzy Group*. Ми разом зайшли в корпус, я вкотре безнадійно продемонструвала крижані стіни, пояснила все і… почула у відповідь: «Нам конче треба розмістити наших евакуйованих працівників, тож зробимо все, що треба».
Коли розгорнулися роботи, у мене часом волосся ставало дибки: я завмирала на хвильку, дивилася на сніг навколо, на стоси якихось завезених матеріалів або на купу голубої глини, яку вивернули на світ божий під час буріння свердловини, і думала: «Мамма міа! Кіно «Вєчний зов», епізод про евакуацію тракторного завода в Сібір».
Та бригади злагоджено, спокійно і швидко працювали, тож я бігла собі далі: каналізація, вогнегасники, світло, інвентар, дошки, аналіз води, цистерна, трактор… Все, як я люблю, лиш зимою. )
І вже за кілька тижнів (!) у таборі жили люди – в кімнатах з опаленням, з інтернетом і навіть з душовими в корпусах. А ще памʼятаєте, що у Fozzy Group є чудові ресторани? Так от, тепер кухарі цих ресторанів чаклують на табірній кухні, і вони неперевершені!
Тож якщо ви цікавились, що таке соціально відповідальний бізнес, то ось він: Fozzy Group витягує своїх людей, звідки можливо, – з окупованих територій, з міст і сіл, які перебувають під постійними обстрілами, – і далі дбає про них уже тут. Проживання, харчування, побут, лікування… Просто респект! Я завжди любила Сільпо, а тепер вони точно будуть моїми фаворитами серед супермаркетів.
Ще я би хотіла щиро подякувати Сторожинецькому ЖКГ, Чернівціводоканалу, Чернівціспецкомунтрансу, Сторожинецькому лабораторному центру ДПСС, Сторожинецькій ДСНС, Великокучурівській ОТГ… Vasyl Zazulyak, Сергій Гринюк, Руслана Вишневська, Катерина Пономарева… та всім-всім, хто допомагав чи сприяв нам у цій відчайдушній, але успішній авантюрі: зробити неможливе реальним! Разом – і до перемоги!»
*Fozzy Group — одна з найбільших торгово-промислових груп України. Її бізнес-інтереси охоплюють ритейл (роздрібна торгівля), виробництво продуктів харчування, банківську справу, ІТ, логістичний, туристичний і ресторанний бізнеси.
Торгові мережі групи: «Сільпо», Le Silpo, Fozzy, «Фора», Thrash!Траш!, «Біла ромашка» – аптеки, rіngoo.
Ресторани: Буланжері, Дзяо-бар, Мокрі вуса, Escobar, Positano, Who&Why Drinkery.
