… Медики звільняються з державних лікарень. І не тільки ковідних. На жаль, такі факти. Отож, кілька слів про щастя, яке панує в Мінздоров’ї та його відсутність у підпорядкованих йому структурах.
Цитата: «Немає навіть теоретичних підстав скасовувати надбавку лікарям», – запевнив учора на Годині уряду у Верховній Раді з нагоди його річниці міністр охорони здоров’я Максим Степанов. Після цього одна нардепка із фракції «Європейська солідарність» назвала його під час інтерв’ю в кулуарах ВРУ міністром щастя, бо у Степанова, мовляв, усе добре.
Додам, що все «зашибісь» чомусь тільки у міністра, бо на місцях медики про це щастя не здогадуються. Приміром, у найкращій чернівецькій ковідній лікарні № 1 не вистачає спеціалістів. Це той медзаклад, який недавно горів. Так ось саме у тому відділені, де це сталося, 1 (!) лікар працює на 2 поверхи. А це означає, що він обслуговує 60 (!) хворих ковідом людей – на кожному поверсі лежать по 30 недужих буковинців. Тоді ж як за даними Національної служби здоров’я України (НСЗУ) на одну ковідну команду медиків припадає близько 20 пацієнтів. Зверніть увагу – біля 20, а не 20, а у нас – 60! Тобто у тричі більше. Тож виходить, що крім 300% доплати саме цим медикам за роботу з коронавірсом, треба ще й утричі збільшити виплати за нереально круте навантаження. Натомість усе відбувається навпаки. З лікарів вираховують і знімають уже виплачені надбавки! І знімають саме з тих відданих професії патріотів, які після перепрофілювання цієї лікарні у ковідну, залишилися працювати, а не втекли з роботи під будь-яким приводом, як це зробила понад третина їхніх колег. Уявляю, як тепер посміюються над «лохами» ті, що проявили боягузтво і громадянську незрілість. Сумно. Нагадаю тільки, що газета «Версії» розповідала торік на початку першого локдауну про більшість лікарів цього медзакладу, про їхню героїчну працю і те, що всі вони перехворіли…
На превеликий жаль, доводиться фіксувати й іншу не вельми радісну тенденцію: через так звану оптимізацію лікарі звільняються й з інших профільних медзакладів та йдуть працювати у комерційні структури. Приміром, в онкодиспанері скасували відділення раку шкіри, шиї та голови. Гуру цієї справи – він же завідувач відділенням – звільнився, а решта спеціалістів перейшли до інших відділень і до приватних клінік. А чи будуть їхні послуги доступні тепер усім – питання риторичне.
Підсумуємо: ситуація практично катастрофічна. Замість 3-4-х лікарів критично хворих обслуговує один! Чи подобається це медикам і пацієнтам? Аж ніяк. Отож, як бачимо, низи проти. Тоді як верхам добре – їх все влаштовує. Якщо виходити з класичної схеми, то до революційної ситуації далеченько. Для неї треба ж, як відомо, щоби верхи не хотіли, а низи не могли миритися із ситуацією. Наразі у Мінздоров’я та їхніх підлеглих структурах різне бачення й відчуття реалій.
Людмила Чередарик, «Версії»
