Серед нинішніх новацій, які видають нам за реформаторство, – чергове розлучення Державної фіскальної служби з митницею. Чого може чекати від цього бізнес? – розбирався наш експерт з економічних питань і успішний підприємець, який користується послугами цих обох служб, Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ.
«Рожеві окуляри», або димова завіса слів
Реформа фіскальних органів триває в Україні фактично від моменту їхнього створення. Більше того, останніми роками ці етапи прискорюються, що наводить на важкі думки про те, що ніхто не знає, як ця служба має функціонувати насправді. Раз на півтора року. Саме з такою частотою від 2012 року уряд змінює своє бачення формату роботи податкової та митниці.
Нинішній етап розпочався два роки тому, у березні 2017-го, коли Уряд затвердив Концепцію реформування Державної фіскальної служби України. Цей програмний документ, виконаний у традиційній урочистій манері «ні про що», декларує «необхідність вжиття заходів, спрямованих на підвищення прозорості та ефективності роботи, рівня комунікації між податковими органами й платниками податків, а також реформування структури фіскальних органів». Практично так само – високими й не обов’язковими для виконання словами – пишуться всі відомі концепції. А ключові слова в нинішньому перетворенні фіскальних органів – «реформування структури фіскальних органів». Рано чи пізно така потреба мала виникнути, адже занадто високі ставки стоять на кону – і в боротьбі за ці ставки двом потужним структурам в одній упряжці й справді затісно.
Одним з перших кроків у реалізаці Концепції була ліквідація податкових інспекцій як юридичних осіб – вони стали структурними підрозділами обласних управлінь ДФС. Говорячи простіше, податковим інспекціям «підрізали крила». На цьому «реформа структури ДФС» не зупинилася, навпаки нібито поглиблюється: нещодавно Кабмін узявся за анонсований ще у грудні минулого року поділ ДФС України. Постанова ця узаконює офіційне «розлучення» після нетривалого «шлюбу» – на два органи – податкової та митної служби. Для чиновників це може бути цікавим, вигідним чи перспективним, але для серйозного бізнесу, який намагається будувати стосунки з державою чесно, це однозначно не вигідно. Будь-який бізнес, його налагодження й зростання – на користь економіці нашої країни – потребує сталих правил і розуміння їх – і тими, хто встановлює ці правила, і тими, для кого вони встановлюються. Наразі це більше нагадує ситуацію, коли футбольний гравець вирвався із м’ячем уперед і забив, нарешті гол, а йому кажуть, що він мав занести м’яча на руках, або що м’яч був не того кольору!
Трохи історії, або Двоє на гойдалці
Думку про нестабільність податкової політики в Україні якнайкраще ілюструє навіть зміна назв та повноважень відповідних податкових структур упродовж нашої незалежності. Від 2000-го в Україні існувала Державна податкова адміністрація (ДПА) зі спеціальним статусом у здійсненні податкової політики. 2011-го замість Державної податкової адміністрації почала діяти Державна податкова служба. Паралельно функціонувала Державна митна служба. У грудні 2012 року, бажаючи взяти під контроль головні фінансові потоки держави, уряд Миколи Азарова об’єднав митницю і податкову в Міністерство доходів і зборів. Пригадуєте? В народі його з гуморорм назвали Мінздох. 2013-го новоутворене міністерство запрацювало, але після Революції гідності його ліквідували й відновили Державну податкову службу та Державну митну службу. І вже у травні 2014 року Кабмін змінив свою думку і створив Державну фіскальну службу. Вона об’єднала у собі митницю, податкову та податкову міліцію.
Після кількох років функціонування єдиного органу з питань податкової та митної політики Уряд вирішив повернутися до старої структури. Кабмін – сподівається чи тільки нам обіцяє? – через такий крок підвищити прозорість і підзвітність діяльності органів та покращити їхні сервісні функції. Більш серйозним мотивом, на думку деяких експертів, може бути прагнення дещо «вибілити» імідж податкових органів на противагу мілітаризованій і «затемненій» постійними звинуваченнями й скандалами митній службі.
Загублена в паперах податкова міліція
У грудні 2016 року Верховна Рада випадково виключила з Податкового кодексу положення про податкову міліцію. Це створило законодавчу колізію: уже третій рік вона працює практично поза законом. І ці два роки уряд та парламент ніяк не могли домовитися, що із цим робити: потрібна нам податкова міліція (а може, поліція?) чи ні? Нарешті наприкінці 2018-го, практично напередодні президентських виборів, Мінфін оголосив, що планує знову розділити ДФС на податкову та митну служби. Офіційне обґрунтування – «забезпечити керованість, функціональну ефективність та демілітаризацію обох органів». Неофіційно учасники процесу пояснюють це бажанням чіткіше розділити сфери впливу на фінансові потоки.
Що чекає на ДФС цього року і чи має підстави хвилюватися бізнес?
Коли ухвалювалося рішення про об’єднання двох служб, говорилося про об’єднаний аудит та об’єднання баз даних. Останнє – інтеграція баз даних – виявилося успішним. Не виключено, що бази даних цих двох органів повинні залишатися об’єднаними.
Штат ДФС при об’єднанні скоротити вдалося, однак це був «нерівний шлюб»: фактично митники пішли в прийми до податківців.
Ось деякі цифри з неофіційних, але «дружніх» джерел: За ДФС закріплено 300 автомобілів. 25 передали митникам, 275 залишилися в головних управліннях, які керуються податківцями. Як бачимо, одночасне реформування митниці і податкової не спрацювало.
Наразі Мінфін окреслив стратегічні напрямки реформи. У податковій сфері це курс на розвиток онлайн-сервісів і автоматизацію. Що важливо для бізнесу: на порядку денному оцінка податкових розривів та потенційних надходжень, перегляд критеріїв ризику, зміна порядку відбору платників для перевірок.
Поступово Мінфін планує запровадити електронні документальні перевірки, починаючи з великих платників. Зміняться підходи до роботи з податковим боргом. Серед пріоритетів міжнародний обмін інформацією.
Для покращення митного контролю Україна приєднається до транзитної процедури ЄС/ЄАВТ. Мінфін запровадить методику вимірювання середнього часу випуску товарів, оновить систему контролю визначення митної вартості.
Врегулюється також процедура надання митницею обов’язкової тарифної інформації на запит підприємства. Крім того, митниця та податкова отримають доступ до баз даних інших органів виконавчої влади: Держстату, МВС, державної виконавчої служби. І це, як на мене, тривожні сигнали – про можливу тоталізацію державних структур.
Статус податкової міліції має бути визначений окремим законом.
«Граблі» з концентрацією ухвалення рішень у Києві Мінфін планує обійти: «Голови обох служб зможуть делегувати свої повноваження в організаціях до тієї міри, до якої це необхідно для ефективного функціонування податкової та митної служб», – говориться в меморандумі про співпрацю України з МВФ. Однак хто направду визначатиме цю міру і як вона позначиться на бізнесі – поки незрозуміло.
Усі зацікавлені сторони зауважують: пропонована Мінфіном модель розмита, вона ставить більше запитань, ніж дає відповідей. І чіткого розуміння, як саме відбуватиметься розподіл після двох років злиття, на жаль, нема.
P.S. У конкурсі на посаду голови Державної податкової служби, що відокремилася від ДФС, переміг заступник міністра фінансів України Сергій Верланов.
