Новий Закон «Про освіту» нарешті “полюбив” учителів

Ухвалений кілька тижнів тому Верховною Радою закон «Про освіту» дає примарну, але надію на те, що в українських школах розпочнуться позитивні зміни. Поки що невідомо, як саме будуть побудовані навчальні плани й програми для учнів, які навчатимуться 12 років, якою буде кількість дітей у класах і школах. Невідомо також, як уявляють чиновники від освіти інклюзію, для якої в сучасних українських школах немає ані умов, ані спеціально навчених педагогів і вихователів. Про фінансування шкіл і шкільні побори і говорити не будемо, бо це варте окремого матеріалу. Однак, із тексту закону вже можна сформувати перелік привілеїв для тих, хто працюватиме в школах.

Що ж саме гарантує закон «Про освіту» вчителям?

По-перше, держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам:

*належні умови праці та профілактичний медогляд;

*оплату підвищення кваліфікації;

*правовий, соціальний та професійний захист;

*диференціацію посадових окладів (ставок зарплати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені, вчені звання;

*щорічну грошову винагороду в розмірі до одного посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання обов’язків;

*виплату допомоги на оздоровлення в розмірі місячної зарплати при наданні щорічної відпустки; *надання пільгових дострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабміном;

*пенсію за вислугу років;

* інші гарантії, визначені законами України.

За працівником освіти зберігається також попередній середній заробіток у разі захворювання, яке тимчасово унеможливлює виконання посадових обов’язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу (та пенсіонерам, які також раніше працювали педагогами в таких населених пунктах і після виходу на пенсію залишилися там) забезпечується безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Така пільга надається в разі, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні півроку не перевищує величини доходу, який дає право на податку соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабміном.

Такі працівники мають право і на безоплатне отримання у власність земельної ділянки (в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільгосппідприємства, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду). Якщо людина раніше вже набула право на земельну частку (пай) та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування, ця норма для неї не діє.

Згідно із новим законом, органи місцевого самоврядування забезпечують також пільговий проїзд до місця навчання й додому не тільки для учнів, вихованців, студентів, а й для педагогічних працівників.

Щоправда, нині чинний закон «Про освіту», у зазначених аспектах не надто й різниться від нового, так само гарантуючи вчителям на селі безоплатне користування житлом, право на отримання земельної ділянки і пільговий проїзд для освітян.

Усі ці пункти стосуються більше умов матеріального існування вчителя, а не створення йому умов для педагогічної творчості, для самовдосконалення. Існує ж відома істина: учитель, який перестав вчитися, перестає й бути вчителем.