Василь Махно з “Ровером” у Чернівцях…

Чернівці – четверте місто туру Україною Василя Махна зі збіркою «Ровер».

4 червня у Літературному целанівському центрі відбулася презентація книги Василя Махна «РОВЕР: вірші та есеї 2011-2014» (Видавництво «Крок», Тернопіль, 2015).
Модератор – Олександр Бойченко.

Василь Махно – поет, есеїст, перекладач, літературознавець. Народився 8 жовтня 1964 року в Чорткові на Тернопільщині. Автор дев’яти поетичних збірок «Схима» (1993), «Самотність Цезаря» (1994), «Книга пагорбів та годин» (1996), «Лютневі елегії та інші вірші» (1998), «Плавник риби» (2002), «38 віршів про Нью-Йорк та дещо інше» (2004), «Cornelia Street Cafe: нові та вибрані вірші 1991-2006» (2007), «Зимові листи» (2011), «я хочу бути джазом і рок-н-ролом» (2013), двох книжок есеїстики «Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн» (2006), «Котилася торба» (2011), п’єс «Coney Island» (2006), «Bitch/ Beach Generation» (2007), перекладів польських поетів Збіґнєва Герберта «Струна світла» (1996) та Януша Шубера «Спійманий у сіть» (2007).
Вірші, есеї та драми Василя Махна перекладено багатьма іноземними мовами, зокрема англійською, польською, німецькою, сербською, російською, литовською, чеською, малаямською, івритом, їдиш, іспанською, портуґальською та іншими. Учасник багатьох Міжнародних поетичних фестивалів у Сербії, Польщі, Україні, Словенії, Румунії, Німеччині, Індії, Колумбії та Нікараґуа. Учасник й поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. Від 2000 року мешкає у Нью-Йорку.

Я почну розповідь не від потиску педалі, а від Генрі Міллера. Не тому що він плював на літературні моди та пристойності. І не тому, що він виживав у Парижі, так як я в Нью-Йорку, і не тому, що він ще з бруклинського дитинства до Біґ Сюрівської старості їздив на ровері, а тільки тому, що він був ровероманом, назвавши одну зі своїх есеїстичних книжок – «Мій велосипед та інші друзі».
Василь Махно “Вздовж океану на ровері”

– Велосипед? Який велосипед? Ти, мабуть, ще спиш.
– Спав, – посміхнувся я, – і бачив прекрасний сон про свій велосипед.
Генрі Міллер «Плексус»

У дитинстві я не мав свого власного ровера. Виростав, навчившись на чужих, а тепер майже у 50 років їду вздовж океану, вздовж Статен Айлендської берегової лінії, яка десь там чіпляє виступ бруклинського Сі Ґейту, завислу дугу моста Верразано, кораблі й танкери. Зустрічні роверисти вітаються, хлопці в зелено-коричневій уніформі паркової служби Нью-Йорка розрівнюють пісок і збирають вчорашнє сміття.
Василь Махно “Вздовж океану на ровері”

Кола Махна,
складна конструкція книги,
не знаю, з якою кутовою швидкістю обертається колесо,
важливо, щоб два кола ровера не утворили знак нескінченності…
Але, якщо “Ровер” Василя Махна взяти в руки і почати гортати, потім читати, то зупинитися можна вже тільки після
червоні очі фазана
bowery poetry club
паризькі вірші
революція
єрусалимські вірші…
А потім навіть з’явиться бажання зробити зворотнє коло…
І не обовязково на ровері, але з “Ровером”. І саме тут знак нескінченності вже доречний…

Олександр Бойченко подарував пану Василю книгу Станіслава Лубєнського «Степовий пірат». Так книга про Нестора Махна потрапила і в руки Василя Махна.

На початку липня 2012 я дізнався, що помер мій батько… дізнався в розмові через скайп. У Нью-Йорку – немилосердна спека. Здавалося, що навіть пором між Статен Айлендом й Мангетеном повільніше рухався у в’язкому повітрі липня. Дощі, які приходили з Атлантики, заливали вулиці й мости. Десь далеко, що навіть моє серце цього не відчуло, він відійшов з цього світу, – його поховали в Базарі. Цілий день я думав про нього, писав вірш, який видрукував з принтера, а вже на поромі читав той вірш, наче прощався з батьком, з яким так і не встиг поговорити за його життя.
Василь Махно “Вздовж океану на ровері”

Я не встиг розповісти тобі про Дубно
ні про Нью-Йорк – ні Софійку й Христину
я слова ці отримав майже задурно
хто нас накреслив і хто нас задумав
в ангельських крилах із габардину?…

ЧЕРНІВЦІ
що ще покажуть мені Чернівці?
– свіжу солянку і теплі млинці –
коц із обчухраної вівці
сливи і помаранчі?
їдиш – залишений у Садгорі –
їдеш по внутрішньому дворі
світом в якому будинки старі
і померанці

що я покажу для цих Czernowitz?
збитий дорогами мій черевик
паспорт чужий із печатками віз
вірші й валізи?…

Розмова через cкайп
грудень: схоже криза середнього віку
усе зв’язано шнурівкою черевика
збираюся – каже – автобусом їхати на Майдан
влада – курва, а колишня його манда
сидить в печінках – просто його діставши
і що ми на рік зробилися старші

що його дочка вивчиться на стюардесу
а твоя – питається – мітить мабуть в поетеси?
я кажу що не знаю – вона у пошуку
що все в руках і промислі Божому
каже: кипить вода – і що йде по чайник
а у мене – кажу – океан і чайки…

Францоз із Чорткова. Німецькомовний письменник Карл Еміль Францоз народився у Чорткові 1848-го. Чорткову Карл Еміль присвятив збірку оповідань “Євреї з Барнова”.

Звідки у мене ця ностальгія? Звідки береться це бажання побувати у Чорткові за Австрії, за часів Францоза? Звідки у мене трепет на чортківському двірці перед залізницею, яка хоч-не-хоч зв’язує ці покинуті історією місця і колишні провінції імперії? А може, ярмарок у Барнові – це зашита історія міста за підкладку хаосу і веремії, її потрібно розпороти, і піти вуличкою, просто піти вуличкою.
Василь Махно, “Францоз із Чорткова”