Єдиний і фіксований податок – переваги і недоліки

Навколо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності останнім часом точиться доволі багато дискусій на предмет доцільності її існування. При цьому експерти посилаються на такі фактори, як ефективність спрощеної системи в контексті державного та місцевого бюджетів, виконання політичного замовлення з метою регуляторного ускладнення діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, недостатність знань у застосуванні визначень єдиного і фіксованого податків.

Застосування спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва сприяло активізації підприємницької діяльності, створенню нових робочих місць, зменшенню витрат на адміністрування податків.

На масштаби ухилення від сплати податків впливає викривлення умов конкурентної боротьби внаслідок нерівномірного розподілу податкового навантаження; порушення принципу рівності платників перед законом; складність і недосконалість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, у т.ч. податкового; загальне недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики. Нерівномірний розподіл податкового навантаження, в результаті чого найбільше податкове навантаження несуть законослухняні платники податків.

В зв’язку із втратою чинності Перехідних положень Конституції України немає сенсу вносити зміни до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». З 1997 року прийнято низку законодавчих актів, які суттєво впливають на порядок оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності та їх соціальний захист.

Одним із таких актів є закон «Про загальнодержавне пенсійне страхування» №1058-ІУ. Прийняття Закону мало забезпечити сплату внесків до ПФ всіма суб’єктами господарської діяльності, в тому числі і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. В першому кварталі 2005 року, ця норма була скасована, і підприємці залишилися поза дією цього Закону.

Недосконалою є система формування коштів соціального призначення, що базується на досить високих ставках внесків та характеризується нераціональною структурою джерел фінансування (основний фінансовий тягар несуть роботодавці, а найманими працівниками фінансується значно менша частка загальних надходжень).

Високе навантаження на фонд оплати праці (більше 40%) створює умови для тінізації доходів. Особливо це відчутно в сфері надання туристичних і транспортних послуг, торгівлі, громадському харчуванні, ін. Існування чотирьох автономних фондів соціального страхування та диференційованих платежів до кожного з них призводить до значного збільшення витрат на адміністрування внесків, порівняно з консолідованим варіантом їх сплати (єдиний соціальний внесок).

Відсутність належного обліку обсягу реалізації дає можливість використовувати спрощену систему в схемах мінімізації оподаткування та тінізації заробітної плати. Наявність граничних обсягів реалізації для СПД – юридичних осіб, які працюють за спрощеною системою оподаткування, призводить до подрібнення капіталу та зростання фактично фіктивних СПД – фізичних осіб. Ставки єдиного і фіксованого податків на сьогодні є невиправдано заниженими і в однаковій мірі не сприяють, як наповненню державного та місцевого бюджетів, так і соціальному захисту представників малого бізнесу. Ставки єдиного і фіксованого податків повинні покривати хоча би мінімальний внесок в Пенсійний фонд. Кращим варіантом є прийняття Закону «Про єдиний соціальний внесок».

Мотивацією для прийняття Законопроекту «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності» має стати: ефективність щодо наповнення бюджету, спрощення адміністрування, можливість професійної адаптації громадян України, насамперед безробітних, як СПД; повноти контролю з боку фіскальних служб за достовірністю бухгалтерського обліку, соціальний захист СПД.

Пропонуємо:

Законопроект «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності» розглядати в пакеті із законопроектом «Про єдиний соціальний внесок».

Суми єдиного і фіксованого податку зараховувати виключно в державний і місцевий бюджети. Внески до соціальних фондів сплачувати, керуючись Законом «Про єдиний соціальний внесок», прив’язавши єдиний соціальний внесок до мінімальної заробітної плати.

Об’єднати виконавчі органи всіх фондів в єдину адміністративну систему з одним адміністратором, наприклад: Пенсійний фонд чи податкова адміністрація.

Передати фонди загальнообов’язкового соціального страхування в управління держави із 100 відсотковим використанням страхових внесків виключно на страхові виплати.

Встановити ставку єдиного соціального внеску, включаючи внесок на медичне страхування, на рівні 20-25%, і сплачувати Єдиному адміністратору, який буде розщеплювати його на рахунки відповідних соціальних фондів. Створення єдиного Державного реєстру платників внесків соціального страхування ідентичного з Державним реєстром юридичних і фізичних осіб спростить адміністрування сплати внеску і забезпечить цільове використання коштів.

Визначити оперативний механізм перерозподілу розмірів страхових внесків в залежності від фінансового стану кожного із фондів, що дасть можливість швидко реагувати на такі випадки, як фінансова криза.
Фінансування адміністративної діяльності фондів загальнодержавного обов’язкового соціального страхування здійснювати за рахунок державного бюджету.

Ігор Кухарчук, Адміністратор Гарячої лінії з питань підприємництва