МОЛИТВА
Царям, всесвітнім шинкарям,
І дукачі, і таляри,
І пута кутії пошли.Робочим головам, рукам
На сій окраденій землі
Свою ти силу ниспошли.Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!24 травня 1860 р., С.-Петербург
Тарас Шевченко
Зміни у законодавстві України 16.01.2014 року стали викликом не тільки для тих, хто підтримує Євромайдан.
16.01.2014 парламентська більшість ухвалила з порушенням процедур кілька законів, які утискають низку прав громадян і посилюють для влади можливість карати учасників акцій протесту й інших незгодних із діями влади.
17 січня о 18:00 на Євромайдані відбулися збори небайдужих.
У своїх виступах активісти засудили прийняття законів, які знищують демократію в Україні, обмежують свободу слова, мирних зібрань та запроваджують цензуру для ЗМІ. Усіх присутніх закликали не залишатися байдужими, коли в країні встановлюється диктатура.
Також кожного дня о 17:00 біля памятника Т.Г. Шевченку віруючі моляться за тих, хто стоїть на Євромайданах.
В КАЗЕМАТІ
Моїм соузникам посвящаюIII
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
…
17 квітня — 19 травня 1847 р., С-Петербург
Тарас Шевченко
ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ
Мій Боже милий, як-то мало
Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
Цілуються і часу ждуть,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар понесуть?
А ти, о Господи єдиний,
Скуєш лукавії уста,
Язик отой велеречивий,
Мовлявший: ми не суєта!
І возвеличимо надиво
І розум наш і наш язик…
Та й де той пан, що нам закаже
І думать так і говорить?
— Воскресну я! — той пан вам скаже, —
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих… Возвеличу
Малих отих рабов німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово. І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша і слова —
Неначе срібло куте, бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі, словеса
Твої, о Господи, такії.
Розкинь же їх, твої святиє,
По всій землі. І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти!15 лютого 1859 р., С.-Петербург
Т.Г. Шевченко
Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду Божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п’яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.22 листопада 1858 р., С.-Петербург.
Тарас Шевченко
Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора
