Цей матеріал з розповіді Вайнштейна Валентина Буюмовича, уродженого в селі Шилівці.
Всі спогади зберігаються у відеоматеріалах…
У селі Шилівці Хотинського району до війни проживало біля тридцяти єврейських родин, була синагога. В липні 41 року німецько-румунські війська окупували Чернівецьку область. А вже восени окупанти дали три дні жандармам, фашистам, щоб розправитися з євреями тамтешніх сіл. Староста села Василь Яковець, піп та односельчани зробили все можливе і неможливе, щоб врятувати єврейські родини.
«На моїй території не хочу бачити кров», – ризикуючи, але впевнено захистили євреїв Василь Яковець, пан отець та односельчани. Єврейські родини заховали і на той момент врятували від смерті. Але смерть, на жаль, вже пізніше багатьох з них, наздогнала в гетто, концтаборах…
Трагічну історію своєї родини, деякі епізоди з власного життя мені переповів Валентин (Вевел – на івріті) Буюмович Вайнштейн.
Про Вайнштейна Валентина Буюмовича мені розповів його знайомий та товариш Михайло Давидович Котляр. І навіть організував нам зустріч. У синагозі, що на вулиці Лук’яна Кобилиці.
І завдяки цій зустрічі я вперше побувала у синагозі.
Валентин Буюмович ходив до синагоги завжди пішки. Кожного дня.
І був на той час найстарішим віруючим євреєм Чернівців.
Ми декілька раз переносили зустріч, але 21 жовтня минулого року у синагозі «Бейт Тфіла Біньямін» (саме так її називають, про що дізналася з Інтернету) я зустрілися з Валентином Буюмовичем.
Потім ще планували поїхати разом у його рідні Шилівці Хотинського району.
Але так склалися обставини, що зразу ми не змоги поїхали,
а в грудні 2012 року (у віці 89 років) Валентина Буюмовича не стало…
Валентин Вайнштейн народився 17 березня 1923 року у селі Шилівці Хотинського району. У сім’ї було троє дітей. Під час війни родина була зігнана фашистами у конецтабори. Спочатку у табір у Новоселиці. Валентин Баюмович пригадував і декілька раз повторював, що староста Василь Яковець та односельчани збирали продукти серед жителів Новоселицького району та привозив на підводі у табір. Це були і картопля, мука і боби. Потім Валентин попав у концтабір у Сокиряни і вже наостанок в’язнів перевели до Трансністрії у Могилів-Подільский. Батько і мати загинули. Батько похований на цвинтарі, а мати – у лісі. Валентин був переведений на примусові роботи у село Мартинівка, але через тиф незабаром всіх загнали у господарські приміщення колгоспу біля лісу. Потім він працював у селі Миколаївка Козятинського району та біля Тульчина. У 1944 році у тих краях був висаджений радянський десант. Валентин втік разом з двома юнаками. На той момент вони були на станції і завантажували зерно. 17 березня 1944 року, як рядовий, Валентин був призваний у Червону армію. У липні 1944 року був учасником боїв на Білоруському фронті.
Демобілізований у 1947 році. Читаємо у військовому квитку, яким майном володів Валентин Вайнштейн на момент демобілізації: капелюх зимній (1 шт.), шинель (1 шт.), гімнастерка ( 1 – здав), гімнастерка (1 шт.), шаровари суконні (прочерк), шаровари бавовняні ( 1 шт.), ремінець брючний (1 шт.). Двічі мав поранення та дві контузії, інвалід ІІ групи війни.
Про поїздку у Шилівці – у наступному числі газети.
Я мала розмову з головою сільської Ради Станіславом Сергійовичем Гончаром і
ми зустрінемося з односельчанами В.Б. Вайнштейна…
Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і SergyiS
5 коментарів “«На моїй території не хочу бачити кров», – з таким словами виступили староста Василь Яковець та пан отець з Шилівців, рятуючи односельчан-євреїв…”
Спасибо за интересные фото, особенно интересно посмотреть внутри синагогу, никогда не была внутри!
From Baltimore, State of Maryland, USA – Thank you for the excellent article.
My father – The Yiddish Poet Gershon Kizhner was also born in Shilivti.
Please, check the following Link I created in my father’s name.
Thank you!
Here is the Link
https://drive.google.com/file/d/12S7k5EkVivWh8YT1CHTLxpvW7sFS_9Uk/view?usp=sharing
Dear Mr. Semion Kizhner!
Thank you for your feedback.
It’s nice to get an answer to the article about your father’s fellow countryman, Mr Gershon Kizhner, who originates from the village of Shilivtsi. Unfortunately, Mr. Valentin Weinstein, described in the article, died in December 2013.
As we now know: Grigory Semenovich Kizner, your father was born in Shilivtsi, he was a poet of Yiddish, author of Yiddish poetry books, author of songs. All this is very touching. The fate of your father is dramatic, like the times in which he lived: change of power, transnistry, persecution.
Maybe something can be learned about your father from the village chairman (I will try to call there).
And for your part, we would gladly publish your article in your newspaper with your father.
The best for you!
Тetyana Sporynina (Strylchik)
Шановний пан Semion Kizhner!
Дякуємо за відгук.
Приємно отримати відгук на статтю про земляка Вашого батька, пана Gershon Kizhner , який родом з села Шилівці. Нажаль пан Валентин Вайнштейн , про якого розповідалося у статті, помер у грудні 2013 року.
Як тепер ми довідалися: Григорий Семёнович Кижнер, Ваш батько народився в Шилівцях, він був поетом ідиш, автором книги віршів ідиш, автором пісень. Все це дуже зворушливо. Доля Вашого батька драматична, як і часи, в які він жив: зміна влади, трансністрія, переслідування.
Може вдасться щось взнати про Вашого батька у сільського голови ( я постараюся туди зателефонувати).
А з свого боку, про Вашого батька ми би із задоволенням надрукували статтю в газеті.
Всього Вам найкращого!
Тетяна Спориніна (Стрільчик)
Dear Тetyana Sporynina, greetings.
To see this Ukrainian language, that was my mother tongue in my Klishkivtsi, is medicine for my eyes. Please see if we can recover the family names of my ancestry from Shylovtsi.
We are all mortal. But your article and the link that I finally made in my older age for my father are bringing at least these two people back to life. They now returned to this immortal and sacred village that was so dear to them.
Thank you again and have great Holidays.
Best Regards,
Semion