Головний судмедексперт В. БАЧИНСЬКИЙ: «Два десятиліття тому на Буковині помирало в 6 разів менше людей, ніж зараз»

І слюсар, і судмедексперт, і просто класний чоловік

Це все про нього – Віктора БАЧИНСЬКОГО, начальника Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, головного судмедексперта Чернівецької області, доцента кафедри пато-морфології та судової медицини БДМУ, який готується до захисту докторської дисертації.

Заслужений лікар України Віктор Бачинський розповів «Версіям» про особливості своєї професії.

– Вікторе Тодосовичу, яким був Ваш шлях у судмедекспертизу?

– Завжди хотів стати медиком. Але до чернівецького медінституту з першої спроби не вступив. Повернувся додому, на Львівщину. Рік працював слюсарем, бо треба було заробити характеристику. І 1970 року нарешті став студентом. Довчився до 4-го курсу і зрозумів: лікарем бути не хочу. Вже тоді відвідував гурток судової медицини, знайшов у ній своєрідну романтику. Та ні до інтернатури, ні до аспірантури за цією медичною спеціальністю, яка дуже різниться від інших, я не потрапив. Рік проходив інтернатуру з патанатомії.

Потім три роки працював патологоанатомом у першій міській лікарні і лише відтак вступив до аспірантури судової медицини. Захистив кандидатську дисертацію. Практикував рядовим експертом і водночас працював на кафедрі судової медицини, медичного інституту. 1986 року обійняв посаду начальника обласного бюро судово-медичної експертизи Чернівецької області. Від 2003 до 2005 був начальником управління охорони здоров’я Чернівецької області. Після Помаранчевої революції був знятий з посади за політичними мотивами.

– Але ж у Вас за плечима вже був 1988-й рік…

– Так, після аналізів сечі, волосся та нігтів, які зробили експерти нашого бюро, мене хотіли зняти з роботи за оприлюднення експертизи. Наші висновки, бачте, не вдовільняли московську комісію. Бо ми знайшли гідразин та його похідні (ракетне паливо).

Тут не працюють люди зі слабкими нервами…

– Що найскладніше у Вашій професії?

– Професія сама по собі дуже важка. Психологічно. Щодня маємо справу зі смертю. А це великий негатив, який забирає здоров’я. Тому судмедексперти отримують 25% надбавки до зарплати за шкідливість. Щоби тут працювати, треба вміти володіти собою. Люди зі слабкими нервами у нас не працюють. А найскладнішим у нашій професії є розтин тіл померлих. Особливо, коли це діти чи молоді люди. Щоправда, тим, що вже лежать у моргу, – байдуже. Але довкола – плач і скорбота.

Два міста вимирає щороку

– Які тенденції смертності порівняно з минулими роками? Чи змінилися їхні причини?

– Я працюю тут понад 30 років. І якщо на початку моєї діяльності за рік ми реєстрували трохи більше 500 випадків смертей, то нині їх – до 3 тисяч. Як бачите, зростання в шість разів! У нас в області помирає в середньому 12,5 тис людей на рік, а народжується лише 9,5-10 тисяч. Маємо від’ємний приріст у три тисячі людей щороку. Якщо взяти Україну в цілому, то за рік народжується 900 тис людей, а помирає 1,5 млн! 600 тис. населення – від’ємний показник. Фактично, щороку вимирає два таких міста, як Чернівці.

Розрізняються роди і категорії наглої смерті. Рід – це вбивство, самогубство або нещасний випадок. Рід смерті встановлює слідство, а судмедексперти визначають категорію смерті, тобто ким саме завдана людині смерть – власноруч чи стороньою особою.
Насильницька смерть насупає від факторів зовнішнього середовища. Наприклад, отруєння алкоголем, повішання, вогнепальне поранення тощо.

Цілодобово і без вихідних

– У чому полягає робота судмедексперта?

– Ми досліджуємо насильницьку смерть. Працюємо за направленням судово-слідчих органів. Як правило, в 40%-60% людей, які померли на вулиці, ми встановлюємо насильницьку смерть.

Переважна більшість думає, що судмедексперт займається лише розтином тіл. Хоча це всього 15% нашої роботи! Ми вирішуємо багато завдань,тому в нас і чимало відділень. У колективі 67 лікарів. Маємо кілька автомобілів, 2 з них – для виїзду на місце пригоди. Є у нас рації, міліцейська хвиля і власний позивний. Працюємо цілодобово без вихідних.

Найбільше відвідувачів у відділі з прийому потерпілих – близько 20,5 тис на рік. Зокрема, засвідчуємо згвалтування, важкість тілесних пошкоджень, проводимо експертизу віку людини, оцінюємо процент втрати працездатності у випадках, не пов’язаних з виробництвом тощо. Розтини померлих проводяться у відділі судово-медичних досліджень трупів.

Один з головних – відділ комісійної експертизи, де мінімум три спеціалісти проводять найскладніші експертизи щодо живих і мертвих. Таких експертиз у нас більше тисячі на рік.

Маємо солідну лабораторію з дослідження речових доказів біологічного походження.

Є в нас також відділення судово-медичної імунології (дослідження речових доказів біологічного походження – суха та рідка кров, нігті, волосся, сперма тощо), токсикології (експертиза токсичних речовин в сечі, крові), гістології (судово-медичне дослідження шматочків шкіри, взятих з померлого для встановлення причин смерті), криміналістики (дослідження механізмів утворення пошкоджень людських тканин та одягу). Досліджуємо речові докази, направлені нам слідством. Наприклад, згвалтували жінку. З-під її нігтів береться епідерміс, вивчається і таким чином доводять, що злочин вчинила певна особа.

Крім того, експерти виїжджають на місце скоєння та відтворення злочину. При потребі проводимо ексгумацію тіл – до 25 випадків на рік. Кожного дня один з експертів виступає в суді.

Доволі часто бувають випадки, коли міліція викликає нас на «труп», ми приїжджаємо – людина жива, але перебуває в стані сильного алкогольного сп’яніння.

Українців нищить алкоголь

– Від чого найчастіше помирають люди?

– На першому місці – смерть від отруєння алкоголем. Але не від того, що напій отруйний, а від передозування. Таких випадків фіксуємо 300-350 на рік. Далі – травматизація молодих людей (автотравми, падіння з висоти) та серцеві захворювання. А потім – усе інше.

– Як фінансується судмедекспертиза?

– У нас подвійне підпорядкування. По адміністративно господарчій лінії підпорядковані міністерству охорони здоров’я, від яких отримуємо фінансування на утримання установи, а з експертної роботи підпорядковуємось Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

Найбільше задоволення – наука

– Як відволікаєтеся від роботи, відпочиваєте?

– Вільний час витрачаю на рибалку та полювання. Але найбільше задоволення отримую від науки. Викладаю на кафедрі БДМУ вже 30 років. Я доцент, збираюся захищати докторську дисертацію. Люблю студентів, вони люблять мене. Це вже як хобі, бо коли живеш у ритмі з молодими людьми, знаєш їхні погляди, розумієш бажання, то й не старієш. А ще викладаю на юридичному факультеті у філіалі Одеської юридичної академії.

– Як, на Вашу думку, змінюються з віком погляди на життя?

– Моя професія жодним чином не впливає на мої погляди. Я така ж людина, як і всі. Хоча знаю людей, які оминають нашу установу, переходячи на інший бік вулиці.

Якщо відверто, то до такої роботи звикнути неможливо. Але вважаю її дуже цікавою. Тим більше, що вона «годує» краще за роботу звичайного медика. Ми маємо статус державних службовців, на нас розповсюджені усі пільги, ранги, класи, вислуга років. Серед медиків ми забезпечені найкраще. А надзвичайна складність роботи компенсується тим, що вона цікава.

Любов ПЛАХІНА, «Версії»