Вижницька об’єднана тергромада: якщо є коло чого зростати, то є і коло чого порядок робити!

Буковинські журналісти відвідали прес-туром Вижниччину, а саме – Вижницьку об’єднану територіальну громаду, яка у грудні відзначить першу річницю від дня свого створення. Враження від побаченого – тільки позитивні, попри проблеми, озвучені і головою громади, і старостами. Робота в громаді кипить, школи ремонтуються, садочки й мости будуються, вулиці освітлюються, бізнес розвивається – життя налагоджується. Шкодувати доводиться лише про те, що до децентралізації дійшли аж тепер, а не чверть століття тому. Бо коли питаєш у людей, скільки часу, приміром, чекали на реконструкцію амбулаторії в с. Іспас, то у відповідь чуєш: «Та все життя чекали».

 

«Перенесли канікули, бо гроші на облаштування школи надійшли тільки зараз»

Чистеньке містечко Вижниця, навколо якого рік тому згуртувалися ще 6 ближніх сільрад, які охоплюють десяток сіл, зустріло нас сонцем і привітною усмішкою голови ОТГ Олексія Чепеля.

Одразу відчувається, що людина на своєму місці і точно не лише у своєму кабінеті: після короткої вступної розповіді про історію й сьогодення громади, керівник дорогою на об’єкти розповідав журналістам мало не про кожний камінчик у містечку та за його межами – і про природу, і про будівлі, і про пам’ятники, і про ремонти, і про зелений туризм, і, звісно ж, про кошти на все це. Не забуваючи кожній бригаді ремонтників бажати: «Бог на поміч!»

Наприклад, у першій українській гімназії на Буковині в м. Вижниця похвалився і відновленим та утепленим, водночас зі збереженням історичної ліпнини, фасадом школи, перекритим дахом, і продемонстрував щойно замінену у класах теплотрасу. Новенькі батареї того дня саме проходили випробування.

Гімназія матиме також власний лічильник на тепло, а згодом – і власну котельню.

Щоправда, навчальний процес довелося трохи зсунути і саме зараз відправити дітей на канікули, адже кошти на ремонтні роботи надійшли лише наприкінці року, а не впоратися з роботами буде просто гріхом!

Директор гімназії Назарій Лучик прибіг з випробувань теплотраси і додав позитивної інформації: і про замінені вікна, і про мультимедійні пристрої в закладі, і про комп’ютерні класи…

Наступного року планує внутрішні ремонти – бо трохи «нашкодили», міняючи батареї. І вірить, що 174 гімназисти, успіхами яких пишається весь район, у комфортніших умовах навчатимуться ще краще.

Перенесли канікули і в малочисельній Виженській школі-дев’ятирічці: повним ходом тривають ремонти. І тут треба було не просто «стіни пофарбувати»: 150-річне приміщення доводиться вже просто рятувати. І порятунок «пересічної» школи вдався: перекладені пічки (у старій будівлі – пічне опалення), замінені вікна, перекритий дах, утеплюється фасад, міняються підлоги…

Для кого? Для тих 63-х учнів, які мають право на освіту, як і всі решта. «Виженка розташована дуже близько до Вижниці, багато наших мешканців мають роботу в райцентрі і возять дітей на навчання туди, – каже директорка Виженського ЗНЗ І-ІІ ступенів Надія Попадюк. – Та не в усіх є така можливість. Тому й тут школа потрібна, і наші вихованці – це переважно діти з родин незаможних, багатодітних, тих, що перебувають у складних життєвих умовах. Тепер їм у школі буде зручно і тепло».

 Бетонні мости – не гниють!

Хто не знає, як маленькі гірські потічки під час повені перетворюються на загрозливі потоки, що зносять усе на своєму шляху, міг просто насолоджуватися петлянням нашого автобуса берегом річечки Виженки. А хто знає, то звернув увагу на мости через неї – нові, міцні, бетонні.

«Фактично за рік ми зробили чотири таких мости в нашому селі і ще один плануємо, – каже в.о. старости с. Виженка Вижницької ОТГ Василь Савчукевич. – Раніше мости були дерев’яні, збудовані ще минулого століття. Звісно, що погнили. А це – з’єднання між частинами села, сполучення з райцентром… Тому ми вирішили робити бетонні мости. Коштів субвенції бракувало (бо ми ще й освітлення хотіли зробити, а не лиш мости), але нам додали з коштів ОТГ 35 тисяч, і все вдалося!»

Вдалося, журналісти переконалися: мости навіть не скрипнули (бо ж не дерев’яні!) під колесами нашого буса. А ми дісталися нової будівлі ФАПу – у якій, задля оптимізації площ, на другому поверсі розташувалася й сільрада. Так, ФАП будувався ще до створення  ОТГ. Але нині це об’єкт громади.

Тепло. Чисто. Затишно. Інтернет є! Справді – як удома. І тільки білі стільці в коридорі нагадують, що це медзаклад. У кабінетах, звісно, все по-лікарняному. І на завтра тут чекають сімейного лікаря, із яким пацієнтам вже можна буде укладати угоди. Сьогодні людей ще приймає фельдшерка.

Повертаючись до Вижниці, звертаємо увагу на нові бетонні стовпи обабіч дороги: то прокладають освітлення у Виженці. На деяких уже прилаштовані ЛЕД-лампи. Згодом, каже Олексій Чепіль, на ці стовпи перекинуть і лінії зв’язку, які поки тримаються на дерев’яних опорах…

 «Хто випє води в Іспасі – захоче залишитися тут назавжди»

Ремонт амбулаторії в с. Іспас такий кардинальний, що від старого приміщення залишилися практично тільки стіни. А 5,5 тисяч людей, які перебувають на обслуговуванні закладу (це і мешканці с. Майдан, які входять до цієї сільради), чекали цих робіт практично все життя.

«Тут надаватимуть послуги терапевтичні, фельдшерські, акушерські, працюватиме кабінет фізіотерапії, стоматологічний, маніпуляційна, лабораторія… – перелічує в.о. старости с. Іспас Олексій Гордійчук. – Робимо водозаведення й водовідведення, – у кожному кабінеті буде тепла вода, у приміщенні – туалети, пральня».

Не повірите: тут будуть навіть пандуси! Й не просто тому, що «такі вимоги», а староста розуміє необхідність цього: «У нас є такі люди, що потребують цього. І взагалі – це ж заклад медичний, сюди можуть не лише наші мешканці звернутися, це можуть бути приїжджі люди з інвалідністю. Ми зобов’язані мати пандуси!»

Іспасчани виграли й грантовий проект, тож за кошти ОТГ, власні і гроші австрійських платників податків відремонтували школу: утеплили корпус, софіт, замінили вікна, зробили фасад. Ще – ремонтують своє пожежне депо. І будують дитсадок.

Це – окрема розмова, бо це буде об’єкт, яким найбільше пишатиметься і громада, і староста. Адже в цьому селі є багато дітей – і цим не кожне село може похвалитися. Нині садочок приймає 170 дітей, а потреба чи не удвічі більша. Тож будують з усіх сил. І збудують – незважаючи на те, що кошти, як уже йшлося на початку, надходять у кінці року… Садочок настільки потрібен селу, що староста навіть спромігся вмовити будівельників «ділитися підрядом» і долучив до робіт не одну бригаду, а вже цілих три!

Як досягають у цьому селі того, що тут залишається молодь, народжуються діти?

Жартома Олексій Гордійчук каже, що «той, хто нап’ється іспаської води – захоче тут залишитися назавжди». А всерйоз нагадує, що ці села – передгірські, що тут розвинуте підприємництво. І поступово підприємці стають усе відкритішими, все більше їх легалізується. «Як є  коло чого зростати – то є і коло чого порядок робити», – мудро констатує староста. А чому б не зростати, якщо село дбає за людей? Тільки учасникам АТО, яких є тут 31, уже виділені земельні ділянки для забудови. Згодом буде затверджений генеральний план розвитку села, і тоді подумають і за ділянки молодим родинам, й іншим категоріям. А зараз першочергово дбають за садок.

 

Туризм – наше все

Перспективи Вижниччина вбачає насамперед у розвитку туризму. Чому б і ні, якщо «зелений туризм» тут пропонують гостям мало не в кожній хаті! Тому у Вижниці громадська організація за сприяння влади відкрила туристично-інформаційний центр на допомогу туристам «Ворота в Карпати». Тут і екскурсію запропонують, і про ціни розкажуть.

«Туризм – це ж не лише «приїхав і подивився», –- це і розвиток сфери послуг, й інфраструктури, – наголошує фахівець з комунікацій Чернівецького Центру розвитку місцевого самоврядування Андрій Кучурян. – Тому курс Вижницької ОТГ на розвиток туризму – перспективний».

А з промисловими підприємствами тут варто бути обережними. Навіть зі сміттєпереробкою. Заступник голови Вижницької ОТГ Сергій Колотило зауважує, що вже третій рік Вижниця подається на конкурс від Державного фонду регіонального розвитку, аби на міському сміттєзвалищі встановити сміттєсортувальну лінію, яка надаватиме послуги громаді, і заробляти додаткові кошти на здачі вторсировини. Колись-таки доможуться цього.

Не буду втомлювати читача розмірами та походженням різноманітних субвенцій та інших коштів, які отримала Вижницька ОТГ і які, власне, й дали змогу будувати, реконструювати, ремонтувати і вдосконалювати ті об’єкти, про які йдеться у статті – вони важливі для фахівців. Для пересічного громадянина важливі не беземоційні цифри, а те, що він через ці цифри може побачити, помацати, чим може скористатися і завдяки чому відчути себе комфортніше. На Вижниччині таке є, і згодом буде ще більше.

До кінця року в області діятимуть 26 громад, загалом, згідно з Перспективним планом, їх має утворитися 32.

Судячи з успіхів Вижницької ОТГ, реформа – це таки добре. Та чи зможуть стати успішними ті, хто «заскочать у цей потяг» останніми або передостанніми? Адже розмір субвенції не надто змінюється, а кількість громад, на які їх ділитимуть, більшає. Та це вже не змінити – тільки спостерігати. І допомагати, якщо це в наших силах.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Прес-тур до Вижницької ОТГ організований Чернівецьким Центром розвитку місцевого самоврядування.

Слова пошуку:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *