Вулиця Новий світ втрачає свої пам’ятки

Наш постійний читач і автор цікавих дописів, професор-хімік Ярема Тевтуль прочитав у «Версіях» розвідку Галини Пелепюк-Мрихіної про будинок Мізеліса (ч.4 від 24.01.2019) і долучився до цієї теми і актуальної нині позиції – збереження історичних пам’яток.

           

Є у Чернівцях вулиця з особливою аурою, пройшовши якою, можна багато дізнатися про історію нашого міста та людей, які працювали на його славу. На теперішній вулиці Шевченка  – колись Neueweltgasse, вулиця Новий Світ – розташовано чимало будівель, мешканці яких – відомі далеко за межами Буковини особистості.  В будинку № 94, за сучасною нумерацією, мешкав професор Чернівецького університету доктор Раймунд Фрідріх Кайндль, історик, етнограф, фольклорист, педагог. На вулиці Новий світ розташовані й дві з 13 чернівецьких адрес письменниці Ольги Кобилянської:  в різний час  вона винаймала помешкання у будинках № 82 і 83. Її сусідом був художник Юстин Пігуляк, за його будинком (№ 84 нині) був гарний сад, де Кобилянська проводила багато часу.

Трохи вище, в будинку №75, провела свої дитячі та юнацькі роки всесвітньо відома оперна співачка Віоріка  Урсуляк. А ще далі в напрямку до вулиці Головної, в буд. № 42, мешкав Георг Дроздовський  – Громадянин Світу, поет, прозаїк, критик і перекладач. Про їхні життєві долі написано дуже багато. Зауважу, що згадані будинки, на яких розміщені пам’ятні дошки, мають досить пристойний вигляд.

Однак особливо вразив мене будинок № 41, у якому від 1885 року проживала Августа Кохановська – художниця, етнограф, дослідник українського образотворчого мистецтва, письменниця. Вона отримала художню освіту у Віденській школі декоративного та прикладного мистецтва. Багато працювала в царині пейзажного мистецтва, ілюструвала твори Івана Франка, Івана Нечуя-Левицького, своєї найближчої подруги Ольги Кобилянської, переймалася проблемами реставрації храмів і монастирських споруд. Її твори виставлялися у найвідоміших галереях світу.

Брала участь у виставках у Чернівцях, а на інтернаціональній виставці мисливства у Відні (1910) її твори були відзначені дипломом. 1912 року вона також отримала від ерцгерцога Карла Франца Йозефа золоту брошку. Згадуються її роботи й у каталогах провідних аукціонних домів. Картини А. Кохановської, що зберігаються в Чернівецькому краєзнавчому і Чернівецькому художньому музеях, – мікроскопічна частка творчих успіхів Августи Кохановської.

Газета «Версії» публікувала на своїх шпальтах чимало глибоких і змістовних досліджень про Августу Кохановську мистецтвознавиці, члена Національної спілки художників України п. Тетяни Дугаєвої.

А тепер повернімося на вудицю Шевченка, 41, та огляньмо будинок, у якому чимало років творила наша відома краянка. Побачимо, наскільки контрастує з меморіальною дошкою обідраний фасад будинку, зруйнована штукатурка, розбиті віконця горища. Зайдемо у двір. На стіні прикріплена металева табличка, на якій викарбовано, що цей будинок – пам’ятка історії, пошкодження якої карається Законом УРСР. Але тієї республіки вже давно немає, та виникає враження, що більш тривалий час ніхто не опікується цією будівлею! Знадвору будинок виглядає ще гірше, ніж з фасаду: розбиті вікна, обшарпані стіни. Зі зруйнованої ринви дощові води далі знищують стіну. Заглянув у шпаринку дверей: стіни оббиті до цегли, ймовірно вони були прикрашені деревом чи керамічною плиткою. На другому поверсі самотньо стирчать залишки відкритої галереї…

Хочеться закрити очі, відкинути гнітюче враження від стану будинку й подумки перенестися в роки кінця 19-го – початку 20-го століття, коли в цьому дворику, за цими стінами зустрічалися, дискутували, обмінювалися враженнями митці Буковини. Їм і в страшному сні не могло приснитися, до чого доведуть їх нащадки, жителі «маленького Відня», як полюбляють називати Чернівці, культурну спадщину нашого краю. На жаль, сучасники забувають відомий вислів Максима Рильського: «Той, хто не знає і не поважає свою історію, той не вартий майбутнього».

Чернівці на порозі нового туристичного сезону. Хотілося б почитати в газеті, які плани виконавчих органів Чернівецької міської ради, а саме Відділу охорони культурної спадщини, Управління культури, Департаменту житлово-комунального господарства щодо збереження унікальної культурної спадщини м. Чернівці. Чим милуватимуться наші діти й онуки?

Ярема ТЕВТУЛЬ, член НСЖ України

 

Від редакції: Натомість спотворять ще один будинок

На кінцевий абзац листа Яреми Тевтуля своєрідну репліку «Версії» отримали ще від однієї постійної авторки – мистецтвознавиці Тетяни Дугаєвої. П.Тевтуль саме згадує її з приводу творчості Августи Кохановської, до вивчення якої п. Дугаєва доклала значних зусиль.

У своєму листі Тетяна Дугаєва б’є на сполох: «Добралися до будинку Москалюків! Хочуть добудувати скляний поверх – переробити історичний будинок на вул Руській.

Це – пам’ять про надзвичайно відомих братів Москалюків, які є авторами численних пам’ятників і надгробків на Руському кладовищі!!!»  – і додає:

«Будинок на вулиці Руській, 64 відомий своєю архітектурою. Чернівецькі історики відзначають вишукану архітектуру будинку. Це вілла у стилі неокласицизму 1920-х років. У ньому проживала відома родина майстрів-каменярів Москалюків, які зробили дуже вартісний внесок у зовнішній вигляд міста. Зокрема брали участь у побудові Чернівецького театру, виготовляли скульптури для церков. У 1940 році будинок був націоналізований».

 

«Версії» скористалися посиланнями п.Дугаєвої і з’ясували:

У першій публікації від «МБ» –
https://molbuk.ua/chernovtsy_news/166319-zroblyat-torgovyy-centr-arkhitektory-dozvolyly-perebudovu-istorychnogo-budynku-u-chernivcyakh.html?fbclid=IwAR0LO-XVlEoREUJ9I3kh3lXDKSkdhI7AkYJty9WwLWD3r5y9ScmEL7w9tSA – журналісти ще задаються питанням про законність такої перебудови: «ТЦ замість історичного дому на Руській: чи законне таке «перевтілення»

Але схоже, що всіх задовольнила відповідь архітекторів:
https://molbuk.ua/chernovtsy_news/149417-budivlya-u-pryvatniy-vlasnosti-tomu-vlasnyk-mozhe-dobudovuvaty-golovnyy-arkhitektor-chernivciv-pro-rekonstrukciyu-istorychnogo-budynku-u-chernivcyakh.html

«Історичний будинок на вулиці Руській, 64 у Чернівцях, який хочуть реконструювати під торговий центр, власники мають право добудовувати.
Про це у Facebook повідомила головний архітектор міста Наталя Хілько, пише molbuk.ua»
Натомість повторювана в усіх публікаціях історична довідка, яку надає й п.Дугаєва, не справила на охочих до перебудови жодного враження.

Нагадаємо, що у згаданому будинку по Руській, 64, в радянські роки працювала туристична організація. Гарний особнячок у глибині двору поступово занепадав. Так, нині він потребує серйозного ремонту. Але навряд чи Чернівці прикрасить втілення нинішнього проекту, коли архітектурну красу помістять у скляну коробку. Ми вже маємо таку коробку в центрі міста, на вул.Руській, одразу за Центральною площею.

Хотілося б знати наступне:

Хто є теперішнім власником будинку на вул.Руській, 64? Яким чином відбулася приватизація? І невже рішення за поданням нині звільненої п.Хілько надасть можливість спотворити ще одну історичну будівлю?

І чи нема в Чернівцях інших занедбаних будинків, до яких варто докласти рук – зі збереженням, а не спотворенням?

А давайте добудуємо скляні коробки на Ратуші та Резиденції! Отоді вже до Чернівців точно ніхто не їздитиме й не підніматиме зайвого пафосу!

1 response on Вулиця Новий світ втрачає свої пам’ятки

  1. А давайте не виривати слова з контексту. Будинок приватний, реконструкція, можливо, єдиний шлях його зберегти, проект кілька разів відправлявся на доопрацювання, і погоджувала його містобудівна рада, а не Хілько! І я все зробила щоб будівля мала можливість набути статусу «нововиявленої пам’ятки архітектури» але відділ охорони культурної спадщини так і не скористався своїми повноваженнями…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *