Відторгнення: азіатів до Європи не беруть

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЕ) прийняла резолюцію, в якій гостро критикується судова система України, а також містяться рекомендації щодо необхідних змін в українській Конституції. Київські чиновники відреагували хвацько: мовляв, ПАРЕ – не Міжнародний Валютний Фонд, грошей нам не позичає, її рекомендації не є обов’язковими до виконання, тож і особливої уваги звертати на них не будемо. Правда, українські дипломати висловлювалися значно обережніше, бо краще розуміють наслідки такого ігнорування. А подібні ігри з ПАРЕ зовсім не такі безневинні, як комусь здається.

Україна, вступаючи 17 років тому до цієї організації, зобов’язалася виконувати певні вимоги, щоби наблизитися до європейських стандартів. Чим вони відрізняються від, скажімо, стандартів азіатських? Питання це, насамперед, філософське.

Кордон між Європою та Азією проходить не стільки на географічних картах, скільки у людських мізках і душах. У Європі найвищою цінністю є людська особистість, тут визнається пріоритет прав людини над правами спільноти – нації, класу, партії. Для Азії ж – навпаки. Тут держава стоїть над людиною, і замість громадян існують лише піддані. Якщо європейця захищає закон і його права забезпечені розподілом влад і громадянським суспільством, то класичний азіат повністю залежить від волі правителя і будь-якого моменту може потрапити в опалу, що означає втрату соціального становища, власності, а то й свободи і життя.

Саме з цього боку розцінили європейські парламентарі репресії нинішньої української влади проти опозиції. Вони вимагають негайного звільнення Тимошенко, Луценка, Іващенка, які опинилися за ґратами і потерпають від недуг.

Європейці нещадно критикують нинішніх правителів України за те, що їхніми зусиллями втрачена незалежність судової гілки влади, що відкидає країну далеко назад, у радянське минуле.
Здається, за останні два роки Україна відкотилася не лише в «совок», а значно далі – у феодалізм. Правляча каста намагається забезпечити себе небаченими привілеями й остаточно поставити себе над суспільством і законом.

Згортається роль парламенту: щойно його позбавили права денонсувати міжнародні угоди. А Конституційний Суд цими днями зробив життя вищих чиновників абсолютно непрозорим для громадськості. Тепер журналіст, який оприлюднює неблаговидні факти з життя вельможі, може опинитися на тюремних нарах або довіку сплачувати величезний штраф. З «європейськими стандартами» всі ці новації не мають нічого спільного.

Що стосується реакції наших чиновників на резолюцію євро-парламентарів… Звичайно, ПАРЕ – не МВФ, але і від останнього українська влада отримала не бажану позику, а відмову в ній. У повітрі повіяло досить неприємним запахом санкцій. Не проти держави України, а проти деяких чиновників, що правлять нею. Свої ж грошики вони тримають не у вітчизняних ощадкасах, а в солідних європейських банках. Якщо не позбавляться своєї азіатчини, то їхні внески можуть бути заблокованими – як вже сталося з їхніми білоруськими колегами. Азіатам місце не в Європі.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *