Це одна з форм реалізації громадянами права на участь в управлінні місцевими справами, а отже – вплив на владу.
Для світової практики місцевий референдум – це загальновживана форма безпосередньої демократії. Рішеннягромадськості через місцевий референдум є обов’язковим до виконання. Організація референдуму потребує значних витрат з місцевого бюджету.
Місцевим референдумом можна ухвалити такі питання: найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; питання про об’єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр; питання дострокового припинення повноваженьвідповідної сільської, селищної, міської ради та її голови.
Ініціювати і призначати місцевий референдум можуть депутати місцевої ради та громадяни України у кількості не менше однієї десятої від тих, щопроживають на відповідній території і мають право брати участь у референдумі.
Коли місцевий референдум ініціює громадськість, технологія реалізації ініціативи є такою:
1. Створення та реєстрація ініціативної групи (не менше 10 громадян України).
2. Збір підписів під вимогою про проведення референдуму (мінімальна кількість необхідних підписів, яку ініціативна група повинна зібрати протягом місяця з моменту її реєстрації, зазначається у свідоцтві про реєстрацію групи).
3. Рішення про проведення референдуму (питання про проведення референдуму місцева рада розглядає протягом місяця).
Дата місцевого референдуму призначається не раніше як за місяць, і не пізніше як за два місяці від дня ухвалення рішення місцевою радою про проведення референдуму.
Ведучий рубрики – Ігор БАБЮК, директор Буковинського центру виборчих технологій
