Довідка (Матеріал з Вікіпедії)
Борщівник (Heracleum) — рід дво- і багаторічних трав’янистих рослин родини зонтичних. В народі ще говорять «борщовик».
У борщівника дуже потужний вид, чому і назва йому дано ботаніками: гераклеум (Heracleum).
Стебла високі порожнисті, листки великі пірчасто-розсічені.
Відомо близько 70 видів, ростуть в помірній зоні північної півкулі (переважно в горах). В Україні росте 5 видів. Багато видів борщівника їстівні, деякі вирощуються в садах як декоративні.
Але деякі види є отруйними. Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi), або сибірський, багатий на фітоактивні сполуки, тому навіть одноразове торкання до цього борщівника призводить до опіків.
Із борщівника виготовляють музичний інструмент дощовицю.
Таким чином, дощовиця, дощівник – ще й назва музичного інструменту. Я не знаю точно, до якої групи інструментів він відноситься, але думаю, що до шумових ударних. Шум від нього приємний, лагідний, заспокійливий.
А чому ударний? Напевно через те, що саме тихий стукіт або крихітних камінчиків, чи піску, чи зернят, що сиплються на стінки інструменту та створюють дивну мелодію шуму дощу, вітру, хвиль моря…
Коли на День міста 9 жовтня гуляли мистецьким узвозом на площі Турецької криниці, ми бачили на площі майстра-склодува, ковалів, вишивальниць, також і гончарний круг, майстринь з ляльками-мотанками. Але звернула увагу на вироби з кераміки майстрів з Івано-Франківська.
Невеличкі обереги були різними за розмірами, візерунками і відповідно мали різне призначення. А про секрети їх виготовлення можна було взнати у самого майстра при спілкуваннi, коли вибираєш сувенір. Кераміка карпатського краю, як мені здається, зберігає своєрідність і особливу самобутність. Адже , як стверджують самі гончарі, слово “гончар” походить від слів “горна” і “чарування”. Виходить, що гончар – той майстер, що горно чарує. Ростислав Семанюк пояснив мені свої сюжети розпису, на які мають певний вплив трипільські гончарні вироби та орнаменти.
Я вибрала собі оберіг з двома колосками пшениці, а в якості бонусу за необмежену кількість запитань отримала ще один невеличкий оберіг з теракоту. Ростислав порадив мені тримати його у гаманці. Щоб гроші водилися.
Я так і зробила. І вже попрощалася, але раптом Ростислав показав мені один несподівано великий експонат. І це була дощовиця (дощівник). Він обережно покрутив його, і рядом ми почули звуки переливання ніби води, дощу, потічка чи джерельця. Особисто для мене це було досить містично.
Тому що я зразу попрощалася з грошима із свого гаманця.
Бо я купила собі цю музичну дощовицю.
І, коли вже несла її додому, почав накрапати дощ.
А після обіду він вже і не вщухав.
По-друге, підсвідомо я купила її до пари. До rain stick-у.
У далекому 1999 році, в Пуерто-Ріко, за шалені на той час гроші ( 35$) я купила в якості сувеніру magik rain stick (магічний рейнстік). Цей магічний інструмент ще називають «деревом дощу», «дощовою палицею» та навіть «дощовою флейтою». Саме для того, щоб викликати дощ, шамани-індіанці, що живуть у Кордильєрах, використовують ці «магічні музичні флейти».
Кордильєри…Теж гори. Не Карпатські, але гори. Місцеві майстри, індіанці, як і в давнину, роблять rain stick із сушеного кактусу, за спіраллю стволу втикають у нього голки з кактусу, засипають у середину насіння самого кактуса. Або піщану гальку з Атлантичного океану. У моєму rain stick-у засипана саме атлантична галька, як я прочитала у рекламному буклеті.
При коливанні рейнстіка, піщані крихти падають по стволі униз, вони чіпають перетинки, стінки, в наслідок чого створюється звук, який нам нагадує дощ, шум хвиль океану, шум листя від вітру.
Довжина і тон звуку залежать від розміру стовбура, кількості перешкод, піску або зернят. Напевно впливає і якість зернят, їх твердість, поверхня.
А саме з борщівника жителі Карпат виготовляли в давнину «дощову флейту». І Ростислав Семанюк може розказати багато цікавого про інструменти, якими користувалися карпатські мольфари. Напевно, і зараз користуються. Я в це теж вірю.
Як і в те, що довгоочікуваний дощ в Чернівцях тої днини пішов. Шкода, що саме на День міста, але моя карпатська дощовиця і заокеанський rain stick разом спромоглися викликати дощ в Чернівцях.
І ще одне фото, де мій magik rain stick тримає у руках Ростислав.
Я живу недалеко від площі Турецької криниці, тому, коли принесла додому куплену дощовицю, зняла з полиці rain stick і понесла показати майстру заокеанську «дощову палицю». Встигла, бо майстри вже збиралися додому. І дощ почав ще дужче накрапати…
Тетяна Спориніна,
фото автора
10 коментарів “Музика дощу… Або містична перкусія Карпат і Кордильєр.…”
Чудова та пізнавальна стаття!)
Очень познавательная статья, прочитала с интересом! Спасибо!
Доброго дня, Ростислав.
Дуже цікава інформація про рейн стік.
Як і де можна придбати його.
Я з міста Севастополя, хочу подарувати моєму чоловіку.
Він історик, дуже цікавиться історією України і індійським фолькльором.
Я буду у місті Львові 17-20 листопада на конференції у Львовському університеті.
Спасибі.
Наталя.
Спасибо за сообщение.
А есть ли литература по этой информации и где можно ее купить?
Спасибо.
А к вопросу о дожде.
У нас в Крыму вода-это ЗОЛОТО, поэтому это еще становится актуальнее.
Жду контактную информацию.
Наталья.
Тетяно,
як завжди зворушливо та проникливо. Про rain stick ми з учнями читали статтю на уроці англійської мови. Але я навіть не уявляла, що у нас в Карпатах також насолоджуються його мелодією та користуються такими чарами.
Дякую за унікальну можливість побувати в Чернівцях на святкуванні Дня міста.
З повагою,
Лариса.
Спасибо, Танечка, за замечательное напоминание о нашей поездке в Пуерто Рико. И сама история – Кордильеры + Карпаты – просто завораживает. Мир тесен, все мы – и украинцы, и индейцы, и все другие народы – жители нашей прекрасной голубой планеты, такой большой… и такой маленькой. Ты молодец!
Наталя! Я переслала Вам листом всі дані і сподіваюсь, що Ви і Ваш чоловік теж отримаєте естетичне задоволення від музики дощовиці. А також у літні спекотні дні вона принесе дощову погоду :)
Дякую, Лариса, за інтерес і до карпатського rain stic-у. Мене ще вразив на самій презентації проекту “Корінне населення” одяг різних представників індіанців. Там були зуні, інки, чіроккі. У жінок були білі сорочки, вишиті узорами по центру і на рукавах. Рукав – реглан. А вишивка : квіти і пташки. Якщо у нас вишивають соловейка чи голуба, то в них: папужку. Десь в мене є фото, як ми стоїмо разом майже в однакових сорочках. На мені теж тоді була вишиванка :) І ще індіанці прикрасили килимами і ковдрами. Килими були майже наші, карпатські. Кутові геометричні узори.
Людмила, спасибо за такое образное и точное сравнение. Прошло почти 12 лет, но и у тебя, и у меня очень яркие воспоминания о чудесных, гостеприимных, музыкальных, красивых, самобытных и свободолюбивых жителях Пуэрто-Рико. Я никогда не забуду, как пуерториканцы добились тогда проведения конференции и на испанском языке. Мы ( Украина) за это голосовали!
Большое спасибо за интересную статью.
Мир един, и все мы – его дети.