Телевбивці-дезінформатори

1344307

Під час війни засоби масової інформації країни-агресора докладають значних зусиль до того, щоби в очах громадськості позбавити противника будь-яких людських рис. Російське телебачення відпрацювало новітні технології, які показали високу ефективність. Правда, базуються вони на примітивній брехні, нерідко зовсім абсурдній. Виявляється, що відповідно підготовлена аудиторія найбільше вірить саме такій.

Останніми днями широко обговорюється чергова дезінформація, запущена російським Першим каналом ТБ. На кадрах, що вийшли в ефір, змучена жіночка, яку представили як «біженку зі Слов’янська», розповідає про «трирічну дитину, розіп’яту на дошці оголошень у центрі міста». Мовляв, українські військові, що увійшли до Слов’янська, розпочали репресії проти родин «ополченців ДНР». Буцімто на власні очі бачила вона звіряче вбивство малюка та його матері, яку «тягнули танком навколо площі». Всю цю маячню оповідачка зіграла досить примітивно. До того ж назвала своє справжнє ім’я і прізвище. Негайно в Інтернеті користувачі знайшли справжню інформацію: не зі Слов’янська ця аматорка телебрехні, а з Обухова, що на Київщині. Звичайно, нічого подібного до її «жахливчика» ніхто у Слов’янську не бачив.

Так само примітивною вигадкою виявилися повідомлення російського ТБ про те, що українські політики і командири торгують органами загиблих національних гвардійців. Казковим виявився і сюжет про «героя-ополченця» 54-х років, який кинувся з гранатою під «український танк, рятуючи своїх товаришів». Для ілюзії достовірності телебрехуни показали фотографію людини та назвали її ім’я. Але з’ясувалося, що насправді цей шахтар помер три роки тому від раку…

Подібну пропагандистську маячню московські телевізійники використовують для роздмухування ненависті, змушуючи легковірних росіян добровольцями їхати в Україну й тут убивати, «аби помститися за невинно убієнних». Але є ще одна телевізійна технологія, яка безпосередньо спричиняє смерть невинних людей. Ось її суть. Серед житлових кварталів, зайнятих сепаратистами, вони розташовують міномети чи іншу артилерійську техніку і наносять вогневий удар по українських військах. Ті негайно відповідають, при цьому неминучі руйнування. І тут, як чортик з табакерки, з’являються російські телеоператори і починають знімати палаючі будівлі, загиблих чи поранених місцевих мешканців. В ефір це видається як свідчення «війни проти власного народу», яку веде «київська фашистська хунта». Донеччани і луганчани вже починають розуміти: поява російських телевізійників свідчить, що незабаром тут почнеться найстрашніше. Тож намагаються негайно покинути небезпечне місце. Але телевізійні вбивці постійно вдосконалюють своє паскудне ремесло і приноситимуть нещастя ще багатьом невинним людям. Доки триватиме брудна війна, розв’язана Путіним для збереження власного панування над обдуреним російським народом.

Ігор БУРКУТ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *