Генетик Брюс ЛІПТОН: Сила думки змінює генокод людини

Генетик зі штатів Брюс Ліптон стверджує, що за справжньої віри лише силою думки людина здатна позбутися будь-якої недуги. І без жодної містики: дослідження Ліптона довели, що спрямований психологічний вплив здатен змінювати… генетичний код організму.

Протягом багатьох років Брюс Ліптон спеціалізувався у галузі генної інженерії й став автором низки досліджень. За його власним виразом, раніше він, як і багато хто з учених, вірив, що людина є біороботом, який підлягає програмі, записаній у його генах. І гени визначають практично все: особливості зовнішності, здібності й темперамент, схильність до тих чи інших недуг, тривалість життя. Жодна людина не може змінити свій генетичний код, тож нам залишається лише змиритися із передбаченим природою.

Людина – не робот і генетичний код – не вирок

Поворотним моментом у поглядах доктора Ліптона стали експерименти з вивчення  клітинної мембрани, які він проводив наприкінці 1980-років. Тоді в науці існувала думка, що саме гени в ядрі клітини визначають, що пропустити через мембрану, а що – ні. Однак досліди Ліптона довели, що зовнішні впливи на клітину можуть змінювати  поведінку генів і навіть призводити до змін їхньої структури.

Залишалося тільки зрозуміти, чи можна здійснювати такі зміни силою думки.

«По суті, – каже доктор Ліптон, – я не вигадав нічого нового. Медикам добре відомий ефект плацебо, коли хворому пропонують нейтральну речовину, стверджуючи, що це чудодійні ліки. У підсумку маємо лікувальний вплив. Та, як не дивно, справжнього наукового пояснення цього явища досі не було. Моє відкриття дозволило пояснити: за допомоги віри в цілющу силу ліків людина змінює процеси, що відбуваються в її організмі, зокрема, й на молекулярному рівні. Людина може «вимикати» одні гени, «вмикати» інші і навіть змінювати свій генетичний код. Далі я думав про різні випадки чудодійного зцілення. Лікарі завжди від них відмахувалися. Та насправді, коли б у нас був лише один такий випадок, то й він мав би змусити замислитися про його природу. І навести на думку: коли це вдалося зробити одному, то, можливо, зроблять ще й інші.

Шанс для людства чи мрія дослідника?

Звісно, академічна наука зустріла такі погляди Ліптона негативно. Однак він працював далі й послідовно доводив, що й без ліків можна впливати на генетичну систему організму. Зокрема й за допомоги спеціальної дієти. Приміром, Ліптон вивів породу жовтих мишей із вродженими генетичними дефектами, які прирікали їхнє потомство на надлишкову вагу й коротке життя. Далі він домігся, що ці миші стали давати потомство, зовсім не схоже на батьків: звичного окрасу й статури, які жили стільки ж, скільки решта їхніх сородичів.

Ліптон довів, що аналогічного впливу на гени можна домогтися й за допомоги, скажімо, потужного екстрасенса чи певних фізичних вправ. Новий науковий напрямок отримав назву «епігенетика».

Та головним впливом, спроможним змінювати організм, Ліптон вважає саме силу думки – тобто того, що відбувається всередині нас.

«У цьому теж немає нічого нового, – стверджує Ліптон. – Давно відомо, що двоє можуть мати однакову генетичну схильність до раку, та в однієї людини хвороба проявляється, в іншої – ні. Чому? А тому, що вони жили по-різному: хтось частіше піддавалася стресам, у них були різні самооцінка і самовідчуття, які породжували, природно, й різний спосіб мислення. Я можу стверджувати,  що ми здатні керувати нашою біологічною природою, ми можемо за допомоги думки, віри й устремлінь впливати на свої гени. Значна відмінність людини від решти істот на Землі саме в тому й полягає, що вона може змінювати своє тіло, зцілювати саму себе і навіть позбуватися спадкових захворювань, даючи на це психологічні установки організмові. Ми зовсім не зобов’язані бути жертвами свого генетичного коду і обставин життя. Повірте в те, що ви здатні зцілитися – і ви зцілитеся від будь-якої хвороби. Повірте в те, що ви здатні схуднути на 50 кілограмів – і ви схуднете».

Чому ми не віримо у найкраще?

На перший погляд, усе гранично просто. Та лише на перший… Якби усе було так просто, то більшість людей легко вирішувала б проблеми зі здоров’ям за допомоги нехитрих мантр на кшталт «Я можу зцілитися від цієї недуги», «Я вірю, що мій організм у змозі сам зцілитися»…  Та нічого такого не відбувається і, пояснює Ліптон, не може відбуватися, бо психологічні установки дістаються лише ділянки свідомості, яка визначає 5% нашої психічної діяльності, не зачіпляючи решти 95% підсвідомості.

Значна відмінність людини від решти істот на Землі саме в тому й полягає, що вона може змінювати своє тіло, зцілювати саму себе і навіть позбуватися спадкових захворювань, даючи на це психологічні установки організмові.

Лише одиниці з тих, хто повірив у можливості самозцілення силами свого мозку, насправді у це вірять – і тому домагаються успіху. Більшість же на рівні підсвідомості заперечують це. Сама їхня підсвідомість на автоматичному рівні контролює всі процеси в нашому організмі і заперечує таку можливість. При цьому вона ( знову ж таки, автоматично) зазвичай керується принципом, що ймовірність того, що з нами відбудеться щось хороше, набагато менша, ніж плин подій за найгіршим варіантом. За Ліптоном, наша підсвідомість починає налаштовуватися на це вже у ранньому дитинстві, до 6 років, коли навіть незначні події, слова дорослих, травми, покарання формують «досвід підсвідомості» й у підсумку – особистість. До того ж погане відкладається у підсвідомість значно легше, ніж пам’ять про приємні та радісні події. Як наслідок, «досвід підсвідомості» у переважної частини людей на 70% складається з «негативу» і лише на 30% – з «позитиву». Тож, аби домогтися зцілення, треба змінити цю пропорцію на протилежну.

На думку Ліптона, робота багатьох екстрасенсів саме й полягає у зламі цього бар’єра. Він припускає, що такого ефекту можна домогтися й іншими методами. Хоча найбільша частина таких методів ще очікує на своє відкриття. І правий Брюс Ліптон чи ні – час покаже.

За матеріалами econet

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *