Півроку молоду матір лікували від туберкульозу шкіри. А це означало щоденне вживання сильнодіючих антибіотиків внутрішньовенно, в ін’єкціях та в пігулках. Під вечір 22-річна жінка могла хіба що безсило лежати.
Але чернівчанка дотримувалася усіх призначень. Грошей, слава Богу, вистачало: підтримувала матір-заробітчанка з Італії.
Та, попри лікування, хворій не ставало легше. Аж поки одного разу не довелося викликати «швидку», бо ні підвестися, ні ворухнутися вже не могла. А на руках маленька дитина, якій немає й двох рочків, та чоловік з інвалідністю. Саме остання обставина й допомогла. Коли в черговий раз відправляли його кров на аналізи до Києва, взяли її і в дружини. Результати приголомшили: жодного туберкульозу! А що ж тоді?
Згодом з’ясувалося і це: алергія на собачу шерсть. Подружжя мало пса та ще й сусіди, як на лихо, розводять цих тварин на продаж.
А що ж лікарі? В них, як завжди, своя, корпоративна, правда. Усе це, мовляв, важко діагностується. І тільки один рядовий лікар визнав помилку, сказавши пацієнтці, що в неї туберкульозом і не пахне. Решта захищала честь мундира.
І нікому в голову не прийшло, що саме з їхньої вини підірване здоров’я зовсім ще молодої людини.
