Якість води – це питання не стільки якості життя людини, як самого життя

Стрий-Дністер

Уп’яте відзначений Міжнародний день Дністра – річки трьох держав: України, Молдови та Румунії. Заходи відбулися в усіх 7 областях України, якими протікає ця друга серед рівнинних рік Європи за швидкістю течії водна артерія.

За сучасних викликів українцям нібито й не до екологічних проблем. Хоча саме ці проблеми належать до тих, від яких за жодних умов, навіть воєнних, відмахуватися не можна. Тож розмова за «круглим столом» представників органів виконавчої влади (Дністровсько-Прутського басейнового управління водними ресурсами (БУВР), держекоінспекції, Гідромету, СЕС), неурядових громадських організацій і ЗМІ, хоч і була присвячена святковій даті, та звелася до обговорення суто проблемних питань.

Берего-захисні смуги на Дністрі практично знищені

Хоча закон про них ніхто не скасовував: ближче 300 м до річки забороняється будь-яка господарська діляьність і будівництво. Натомість будинки, мов гриби, стирчать на прузі, та й сади доходять аж під водну артерію. Така негативна практика завдає значної шкоди всім рікам області. Тим паче, що, за словами заступника начальника Дністровсько-Прутського БУВР Олександра ТОНІЄВИЧА, вони, як чиновники, можуть тільки апелювати до законодавства, оскільки їх позбавили контрольних функцій. Тож екологи звертаються до прокуратури, міліції – та все дарма. Хоча, зрештою, за все це мають відповідати місцеві громади, наголошує Тонієвич.

Очисні споруди: де-юре існують, де-факто – не діють

Десятиліттями не виконують своїх завдань хотинські, кельменецькі, сокирянські очисні споруди. Нещодавно Глибоцьке ЖКГ завдало природі збитків на 200 тис. грн. Про це розповів начальник відділу екоінспекції Юрій МАКЄЄВ. А ще значною проблемою з негативними наслідками, на його глибке перконання, стало спрощення законодавства про видачу дозволів на водокористування та водовідведення. Адже нині департамент екології обмежений у натурному обстеженні: його спеціалісти знайомляться тільки з паперовою документацією, за якою і видають дозволи. А що там, на місці, коїться насправді – екологи не відають. Цим і користуються несумлінні та нечесні суб’єкти господарювання.

Кострижівське ЖКГ належить… московському банку

А, приміром, у Кострижівці на Заставнівщині виникла ситуація, що теж виходить за межі повноважень екологів – і взагалі здорового глузду, – але її треба так чи інакше розрулювати. Тамтешній комунгосп належить нині … російському банку «Москва». Зрозуміло, що фінустанові байдуже до проблем забруднення населеним пунктом місцевої річки.

Яким чином це підприємство опинилося в руках росіян? «Дуже просто, – поясив Макєєв. – Його купили в комплексі з тамтешнім цукровим заводом».

До слова, серед головних забруднювачів Дністровсько-Прутського басейну – Калуський промисловий вузол на Івано-Франківщині та Стебниківський «Полімінерал», що на Львівщині. 1983 року це підприємство вже спричинило екологічну катастрофу, яка завдала збитків на $100 млн. Нині ж довкіллю загрожує Домбровський кар’єр у Калуші, чиї виробничі потужності знову ж таки належать «старшому брату». В разі катастрофи постраждає не тільки Україна, але й Молдова (Кишинів залишиться без питної воли) та дельта Дунаю в Румунії.

Береги річок закидані побутовим сміттям і пет-пляшками

…Якось на берег Черемошуприйшов німець-турист. Він із задоволенням плескався у чистій прохолодній воді, аж раптом помітив на протилежному березі невеличкий смітничок. Цього було досатньо, щоби чоловік кулею вилетів з річки. Більше  його в цьому селі вже ніхто не бачив: він одразу ж поїхав. Цю історію розповіла громадська активістка Марина КОНЯК, яка вже 7 років разом із румунами опікується чистотою берегів гірських річок і протягом двох десятиліть переймається побутовими відходами. Так ось, на думку голови ГО «Буквиця», проблему твердих побутових відходів слід вирішувати системно. Позаяк 85% побутового сміття становлять пет-пляшки, треба, щоби влада сприяла організації їхньої переробки. Для цього потрібно допомогти підприємцям відкрити цехи з подрібнення пластмасової тари, а вже потім організувати її переробку. Нині тільки у Лужанах виготовляють з пет-пляшки вазонки та супер-міцну черепицю, яка ще й дешевша за звичайну.

Біолог за фахом, п. Коняк наголосила, що пет-пляшка належить до найнебезпечнішого виду відходів. Адже розкладається вона в природі протягом тисячі років, при цьому виділяючи в довкілля дуже отруйні речовини. Недарма Захід уже повертаєтся до скляної тари.          

Дослідивши засміченість берегів річок у Карпатах, Коняк стверджує, що туристи до цього забруднення додають лише 15%, решта – від мешканців. Тобто люди пиляють сук, на якому сидять… місцеві громади. Тож саме їм і належить боротися з цим  явищем.

Міні-ГЕС Буковині не потрібні

Про це заявили всі учасники круглого столу без винятку. Електроенергії буковинцям не бракує, тож немає сенсу «гробити» річки й спотворювати карпатські краєвиди, паплюжачи рекреаційну зону й заганяючи гірські водні атерії в труби через захланність окремих суб’єктів, які хочуть на цьому збагатитися. Такою була думка фахівців, зокрема, керівництва Дністровсько-Прутського БУВР та начальника Чернівецького гідрометеоцентру Тетяни НЕГАДАЙЛОВОЇ.

З історії Дністра

Це одна з найгарніших річок Європи і друга за розмірами водна артерія України. Сучасна назва виникла ще за Київської Русі, вона означає – швидка вода. В античні час ріку називали Данастріс (Данаструс), що походить від санскриту та по’язано з богинею води Даною.

У долині ріки розкопано одну з найдавніших в Україні стоянок раннього палеоліту, що датується 300 тисячами років.

З кінця ХІХ і до вересня 1939 року на берегах Дністра із задоволенням відпочивало шляхетне панство з Польщі та Австрії. За радянських часів Дністер був відомий як водний туристичний маршрут всесоюзного значення.

Наймальовничіша ділянка річки – 250-кілометровий Дністровський каньйон. На його території розташовано близько ста пам’яток живої та неживої природи світового значення.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *