Чи не тому в Німеччині ветерани живуть, а у нас доживають?
Влада вже вкотре відвернулася від перестарілого ветерана Великої Вітчизняної війни Олександра Коліснека та його сина, інваліда-візочника Олексія. «Версії» неодноразово писали про їхнє нидіння на далекому хуторі Горайця, що на Сторожинеччині. Та, схоже, все марно. Як казав класик, «а віз і нині там».
Уже чотири місяці сім’я Коліснеків живе під страхом, що на них будь-якої миті упаде стеля. Комісія з управління праці та соціального захисту населення на чолі з Оксаною Юрчак приходила, оглянула, пообіцяла «провести безоплатний капітальний ремонт житлового будинку». Ця обіцянка навіть була зафіксована в листі №К-329 від 25.07.2013р., підписаному заступником голови райдержадміністрації Іваном Петращуком. Минуло три місяці, а роботи так і не розпочалися. А вже зима зазирає у вікна…
Коли нещодавно навідався до цих самотніх чоловіків, просто жахнувся. Тріщини буквально пронизують стелю, стіни сипляться, а фундаменту в будинку… взагалі немає.
У чоловіків немає навіть стаціонарного телефону, щоби звернутися по допомогу.
До того ж напруга в електромережі настільки слабка, що не працюють ні холодильник, ні електроплитка. Місяць тому електрики замінили старі стовпи електромереж, та схоже, що не довершили свою роботу.
Тож до кого й скільки ще треба стукати, щоби влада нарешті звернула увагу на цих людей? А може, для цього їм треба померти? Або живцем спалити себе?
– Житлові питання завжди були непростими у вирішенні, – каже директор департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА Людмила Мар’янчук, – Варто зазначити, що є відповідна нормативно-правова база і відповідна черга. У кожному районі та селі має бути облік черговиків, які стоять на забезпечення житлом. В Україні працює кілька житлових програм і на них з бюджету виділяються значні кошти. Так, минулого року на область виділено 1 млн. 600 тис. грн. – і ми змогли забезпечили житлом лише 6 сімей інвалідів війни. Загалом же по області зареєстровано 2200 інвалідів війни, з них потребують допомоги десь біля 200 осіб. Але, якщо говорити мовою закону, переступити чергу ми не можемо, бо в нас є контрольні органи і кожне рішення приймається тільки в межах правового поля.
Підтверджує усе це й історія допомоги Коліснекам від райдержадміністрації. Як наголосила п. Юрчак, соціальні служби мають кошти на ремонт тільки половини даху. Решту грошей взяти ніде.
– Нехай влада розпочне ремонт, а підприємці району підтягнуться з матеріальною допомогою, – зауважує депутат Чернівецької обласної ради Руслан Мельник, – А крім того, влада мусить виконувати свої обіцянки. Або вже краще нічого не казали б.
Укотре переконався, що самотньому ветерану війни та інваліду-візочнику дуже важко жити в краї, де варто жити. У нашій країні закони пишуться чиновниками й для самих чиновників, а не для простих людей. На відміну від, скажімо, Німеччини, де ветерани війни отримують соціальну допомогу в розмірі від 200 до 1 тис. євро. Крім того, їм надається житло, повністю оплачуються комунальні послуги, медичне обслуговування, включаючи перебування в санаторіях та ліки, двічі на рік виділяють кошти на одяг і, за потреби, кошти на непередбачені витрати.
Тож за що тоді воювали наші ветерани? Хіба за таке майбутнє?
Руслан КОЗЛОВ, «Версії»
