«Теорія засміченого смітника» на Чорнівці

Останнім часом часто згадують «теорію розбитих вікон» Вілсона і Келлінга, сформульовану американцями 1982 року. За цією теорією, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточення теж забути про правила. Навряд чи у Чернівцях, коли влаштовували смітник на Чорнівці, чули про цю теорію. Але спроба діяти зараз у відповідності до неї очевидна. Тут біля смітника захотіли встановити сміттєпереробний завод. Наче й не відповідає «теорії розбитих вікон» – бо ж тут умовні «вікна» мають намір «склити», а не «розбивати». Тільки от коли спосіб втілення добрих намірів тягне запитання, тоді й самі наміри виглядають сумнівними.

75012966_large_18738

Поруч з гарячими злободенними питаннями на сесію міськради було винесене питання про надання одній маловідомій фірмі кількох гектарів землі на вул. Чорнівській. Проект передбачав, що фірма згодом побудує тут підприємство з переробки змішаних комунальних відходів. Заявка від фірми надійшла торік у грудні, а вже в лютому був підготовлений і завізований усіма посадовими особами – від головного архітектора до головного юриста міськради – проект рішення, винесеного на сесію міськради. Оперативна робота чиновників – похвальна! Якщо вона відбувається у суворій відповідності до закону й інтересів громади.

«Але є одне але», як сказав би відомий інтернет-ведучий Майкл Щур, який запровадив однойменну стьоб-передачу. У нашому випадку «але» далеко не одне.

  1. Жодних громадських слухань, передбачених у випадках будівництва потенційно небезпечних підприємств, не було.
  2. Проектної документації на будівництво підприємства не було – лише заявка на землю.
  3. Способи й методи майбутньої переробки відходів (спалювання з викидами в повітря, чи інша переробка), потужність підприємства і, як наслідок – джерела сировини (з території області чи з усієї України) не оприлюднювалися.
  4. Обладнання майбутнього сміттєпереробного заводу не називалося – що тягне застереження проти ймовірного встановлення вживаного чи списаного обладнання, яке буде загрозливим для довкілля (прецеденти вже були).
  5. Висновки фахівців-екологів щодо безпечності майбутнього виробництва не оприлюднювалися – вочевидь, через те, що їх просто немає.
  6. Ні на сесії, ні на день депутата представники фірми, яка планує будівництво, на запрошення чиновників міськради не з’являлися.

 

Зацікавлені у проштовхуванні проекту зауважать, що наприкінці минулого року на біофаці ЧНУ збиралася екологічна громадськість для обговорення можливості й і потрібності будівництва у Чернівцях сміттєпереробного заводу. Але нагадаю, що тоді учасники заходу одностайно заявили, що громадськість повинна бодай хоча б щось знати про переробку сміття, яку пропонують чернівчанам. Бо без цього обговорення перетворюється на порожній струс повітря.

Депутат Чернівецької міської ради Любов СОРОХАН, яку в Чернівцях за активну екозахисну діяльність називають «директором свіжого повітря», категорично виступила проти бездумності в цій справі:

– Я насамперед садгірчанка, тож мені зовсім небайдуже, чим дихають ті, що мешкають у моєму районі і в моєму місті. Розумію, що сміттєпереробний завод місту потрібен, підтримую ідею його будівництва. Але переконана, що ця ідея має бути втілена бездоганно, з дотриманням усіх норм – аби не було більше шкоди, ніж користі. За вимогами законодавства, представники забудовника мали би пройти певну процедуру, аби отримати дозвіл на будівництво сміттєпереробного заводу. Це, насамперед, громадські слухання – за участі мешканців мікрорайонів Слобідка і Шанці, інтереси яких мають бути враховані при будівництві. Проектні пропозиції від фірми мають бути опубліковані в місцевій пресі. Далі мають бути враховані всі зауваження до цих пропозицій. А надання землі без цієї процедури означає лише те, що згодом, якщо фірма не дотримається своїх зобов’язань (а що примусить її дотримуватися, якщо вона не доклала жодних зусиль навіть аби про ці зобов’язання заявити), забрати землю назад можна буде хіба що через суд. Тому на сесії я категорично протестувала проти надання землі під це будівництво – до з’ясування обставин і доведення процедури до чинних вимог.

Наразі питання зняте з порядку денного сесії для довивчення. Запорукою ретельного довивчення стане лише розголос і контроль громади. Аби тихий смітник-полігон із захороненнями сміття не став з мовчазної згоди чиновників смітником, який продукує сміття, додаючи до наявного ще й викиди в повітря, ґрунт і решту довкілля.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

1 response on «Теорія засміченого смітника» на Чорнівці

  1. Ми вже не вперше зустрічаємося з фактом коли місцева влада розглядає можливість (прямо лобіює) розміщення в Чернівцях шкідливих виробництв. Згадаємо тільки минулорічні наміри “проштовхнути” будівництво біотехнологічного заводу (обєкту із переліку Кабміну небезпечних виробництв на які обовязково повинна проводитися процедура екологічної експертизи !) на площах колишнього цукрового заводу (майже в центрі міста !!.
    І все це робиться під гаслом “все для блага людей”, ігноруючи саме святе – збереження життя. Що це:незнання законів безграмотними чиновниками, чи ігнорування цих законів в розрахунку на винагороду за “легкі” інвестиції.
    А де ж державні екологічні служби, які мали би бути на сторожі нашого з вами безпечого довкілля? Чи вже відмінили кримінальну відповідальність за бездіяльність та злочини проти довкілля?
    Слід затямити, що “їсти гроші” не можливо, і що право на безпечне для життя і здоровя довкілля є Конституційною гаранією людини (повторюю людини!) (ст. 50 Конституції України).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *