У потерпілих від повені І та ІІ категорії в цьому селі на Новоселиччині на подвір’ях… по кілька багатоповерхових будинків. Але керівництво сільської ради вписало їх ще й до списків тих, хто потребує додаткової гуманітарної допомоги. Рада Національної безпеки та Кабмін звинувачують керівників областей у повільному освоєнні виділених коштів для подолання стихії та нецільовому їх використанні. Та ми, дві громадські організації – ВГО «Наша Україна» та ЧОГМЕО «Буквиця», які від перших днів повені співпрацювали з обласним штабом з ліквідації стихійного лиха при Чернівецькій ОДА і підтримували зв’язок з потерпілими та туристами, що відпочивали тоді у садибах зеленого туризму, – вважаємо, що винні в усьому цьому не обласні, а окремі районні чиновники і окремі голови сільських рад, які не завжди навіть володіють фактами, про що свідчать їхні виступи на оперативних селекторних нарадах.
Зупинимося, для прикладу, в селі Тарасівці, куди ми привезли позавчора допомогу для потерпілих, починаючи від намету і закінчуючи теплими ковдрами та посудом.
…Щодня біля сільської ради товчуться люди з надією хоч якось вирішити свої проблеми. Але зробити це нелегко. Та й громадські організації не вперше зіштовхнулися з проблемою можливості спілкування з сільським головою. І йдеться не про мовний бар’єр. Жителі Буковини століттями живуть у багатонаціональній родині і поважають звичаї та культуру одне одного. Та коли порівняти рівень компетентності сільського двірника періоду австро-угорського чи румунського панування і сьогоднішнього голови сільради, порівняння це буде не на користь нинішнього керівника. Бо ми побачили повний занепад органів самоуправління. Що вже казати про загрозу епідеміологічного спалаху в селі, коли з території самої селищної ради сміття однією вантажівкою не вивезти! Вбиральня цієї ради може налякати будь-кого. Її фото ми передамо до Новоселицької санепідемстанції.
До речі, 20 серпня о 12.50 усі кабінети сільради припинили роботу, двері зачинились, а працівники разом з головою покинули приміщення, залишивши людей на вулиці. Можливо, хтось з них буде стверджувати, що вони виїхали на будівництво для потерпілих? Але питання залишається відкритим: за яким розкладом повинна працювати сільрада у період надзвичайного стану і чому лише після 15.00 в кабінетах знову заворушилося життя?
І ще одна пікантна подробиця. Не на осуд працівникам соціального захисту даного села, але своя сорочка завжди ближча до тіла. Хоча час уже турбуватися всіма тарасівцями, а не тільки своїм найближчим оточенням та родичами. Бо громадські організації вже вкотре не отримали чіткої відповіді стосовно громадян, яких внесли до І-ї категорії постраждалих від повені. Не знаючи людей і вулиць, ми отримали проводиря від сільради. Але жіночка, як нам здалося, водила нас тільки за адресами, так би мовити, «своїх»… Бо хіба потребують додаткової допомоги люди, в яких кілька багатоповерхівок на подвір’ї? І невже дитині буде краще в наметі, ніж на другому поверсі ошатної будівлі?
Відвідини села Чорногузи теж не надто порадували. Щоправда, його жителі відчули турботу держави, отримали ділянки під забудову, підписали договори з будівельними організаціями. Тут щодня вирує робота на будівельних майданчиках. Але хочеться поцікавитись у керівництва Вижницького району: чому воно забуло облаштувати будмайданчики біотуалетами й умивальниками? Невже опікуватися цим повинні обласні посадовці? Чи районна СЕС не відає про існування таких норм на будівництві, тож і не підказала районним чиновникам?
Одне слово, не все залежить від обласних чиновників. Можливо, час спитати й з місцевих?
Марина КОНЯК, голова ЧО ГМЕО «Буквиця»,
Валерій ПЕТРЮК, ЧО ВГО «Наша Україна»
