Що єднає холодних данців і гарячих італійців та різнить від українців

Вулиці та всі зупинки великих і маленьких містечок Данії, в тому числі й столиці, переповнені велосипедистами. Їх практично стільки, скільки жителів у цій маленькій острівній державі – понад 5,5 мільйонів.

Натомість у багатомільйонному Римі не побачиш ні велосипеда, ні вільного місця для парковки авта. Зате блискавкою мчать тисячі камікадзе-мотоциклістів, влаштовуючи на вулицях легендарної італійської столиці автослалом наввипередки зі смертю.

Італія та Данія, де мені вдалося провести по 10 днів у звичайних родинах, надзвичайно різні. Зрозуміло, виважено-аналітичний характер данців і поруч не поставиш з гарячим сонячним темпераментом італійців. Однак є те, що їх об’єднує, але дуже різнить з нами, українцями.

Подумалося навіть, що це саме те, чого нам дуже бракує і через що ми ніяк не можемо стати європейцями. Маю на увазі ставлення до минулого і пам’ять про нього. У Римі, приміром, не тільки ретельно зберігають, перетворюючи на музейні експонати всі розкопки минулих епох, але навіть пам’ятник Мусоліні залишили. Подібне ставлення до історії і в Данії – зберегіється все, особлива увага на традиції, які, на догоду часу, модернізуються. У Європі не звикли викреслювати, а тим паче – виривати сторінки з історії.


Однак і данці, й італійці не живуть тільки сьогоднішнім днем. Скажімо, Данія не дарма пересіла на велосипеди, а сучасні вітряки стали невід’ємною частиною її пейзажу. Адже ця острівна країна практично позбавлена природних ресурсів – у цьому сенсі її навіть близько не поставиш поруч із Україною. Однак рівень життя забезпечує собі один із найвищих у Європі. Та попри це данці надзвичайно скромні та працьовиті.

На вулиці неможливо відрізнити бідних, багатих чи людей середньої руки. І перші, і другі, і треті харчуються та вдягаються однаково. Супер дорогих авт на вулицях немає. Їхні мільйонери та мільярдери різняться тільки тим, що можуть мати 2-3 поверховий добротний із цегли будинок та антикваріат і картини відомих художників. Переважна ж більшість будиночків – це аж ніяк не наші замки та палаци, а прості й зручні будівлі, прикрашені довкола квітами, кущами й декоративними деревами.

Чистота вражає тут чи не найбільше. Черевики, чоботи, туфлі не потребують щодня щіточки чи ганчірки, бо пилу тут просто немає. Зате у кожному так званому селі є басейн, стадіони (а не стадіон!) і спортивні споруди, яким позаздрять Чернівці!

Більшість старшокласників, а студенти всі без винятку, підробляють: розносять о 5-ій ранку газети, підпрацьовують у барах тощо. Тут не соромно прибирати вулицю. Але соромно не працювати. Принаймні, в Італії на місце у фірмі, подібній до нашого «Альтфатеру», існує величезний конкурс і влаштуватися туди на роботу – велика вдача.

А от що мене, відверто кажучи, дуже подивувало, так це ставлення простих італійців до Берлусконі. Вони його просто обожнюють – за підвищення пенсій, вирішення проблеми соціального житла і за новий закон щодо відповідальості суддів. Адже протягом 60 років італійські судді були священними коровами, як наші депутати Верховної Ради. Їх не можна було притягти до відповідальності за хибний вирок. Нині ситуація змінилася.

До речі, виграв Берлусконі й справу в суді, за якою його звинуватили у використанні юних повій. А нещодавно в італійській пресі з’явилася інформація про те, що на дискотеці одного з маленьких містечок молодь закидала помідорами дівчину, через яку розпочався процес проти Берлусконі. Отож, недарма ЗМІ називають інколи ЗМІями. Бо навіть у мене ім’я Берлусконі асоціювалося з постійними скандалами, але аж ніяк не з позитивними економічними перетвореннями у країні…

І насамкінець про ціни. Вони в Данії та Італії не вищі за українські. А подекуди і значно нижчі, особливо в Італії на різні промислові товари та одяг. Єдине, що в європі значно дорожче, так це хліб. Буханець у Данії коштує від 25 до 35 гривень, а хліб-булка в Італії – 12-15 гривень. Зате там є хліб і для діабетиків та гіпертоніків (зовсім без солі), і бездріжджовий. Та й медицина в Італії мені заімпонувала. Про це – наступним разом, як і про європейське сталення до дітей і старих.

3 responses on Що єднає холодних данців і гарячих італійців та різнить від українців

  1. А як Ви добирались з Данії до Італії? Напевно, що їхали через інші країни? І цікаво було б побачити фото подорожі.:)

  2. Продолжение прочитал в 21 номере. Цены на продукты соизмерять сложно, так как мы много едим хлеба, мяса, картошки. С флагом на столе – мило.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *