Слідами травневого кота…

Він не бездомний.
Але й не домашній.
Вуличний.
Живе, певно, у дворі. Вулицю свою добре знає.
Я задивилася на дивовижні балконні огорожі й ковані ажурні ворота, напевно, у стилі австрійського сецесіон, зробила декілька фотографій.
Кіт супроводжував мене і з цікавістю спостерігав за мною.
Потім я знову повернулася до напівпідвальних вікон сусіднього будинку з металевою кованою решіткою. Кіт повернувся також.
А може, він просто охороняє цей металевий ажур, фактурну поверхню стін будинків, хвилясту ліпнину?..
Від часу?
Ні, від людей… від їхніх нових архітектурних форм… від нових садівників, що розлогі крони дерев перетворюють на кострубаті стовбури…
“Наверно, в следующей жизни,
Когда я стану кошкой на-на-на-на.”
я теж охоронятиму ці залишки ажуру і трохи сумний, колись святковій, іноді примхливий завиток ліпнини…

Тетяна Спориніна, «Версії,
фото автора

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

10 коментарів “Слідами травневого кота…”